<МЕТА> - Україна | Блоги | Русский
<META> - Україна
Інтернет
Реєстр
Новини
Реферати
Товари
Блоги
шукати у блозі nepolitika шукати в постах/коментарях користувача
Авторизація
Логiн:
Пароль:
 
#

Календар

 Вересень 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

П'ятниця 14 серпня 2020

Буває по кілька разів перечитуєш святе письмо, або десятий чи навіть в сотий раз читаєш молитву в затертому молитовнику і майже кожного разу знаходиш щось нове. Те чого раніше не помічав, не розумів чи не звертав на це уваги. Коли лише починаєш ознайомлюватися зі святим письмом, то все для тебе нове. Через призму фрагментарного бачення твоя свідомість не дає в повній мірі зрозуміти прочитане. Прочитавши весь текст, ти переосмислюєш кожне послання, кожну книгу, а вкотре переглядаючи ти знову і знову знаходиш щось нове.

Грішним ділом, наважуся поділюся ще деякими своїми думками. З людьми інколи буває, як з тим зерном. Хтось потрапляє в дружнє, сприятливе середовище, а інші потрапляють в несприятливе... Когось підтримують і допомагають, а когось обкрадають і збивають з шляху істинного. Згодом, коли настають важкі часи, то перші легше переносять труднощі. А других з їх слабким корінням життя вириває і в кращому випадку вони приживаються в іншому місці. Чому так відбувається, доля це чи чиясь необачність і недалекоглядність? Важко відповісти, інколи щоб знайти відповідь на одне питання потрібно потратити півжиття.

Святе письмо змінює нашу свідомість і саме життя. З часом ми набуваємо новий життєвий досвід, який допомагає нам в повній мірі осмислити прочитане. Такий собі кругообіг, життєвий досвід дозволяє нам інакше сприймати й те, що відбувається навколо нас. Ми перестаємо звертати увагу на неважливі речі і зосереджуємося на істинному, нетлінному, починаємо цінувати час, життя і близьких нам людей.

Повідомлення прочитано 15 раз
nepolitika | 2020-08-14 06:41:25

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу. І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах, щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі! Сіяч сіє слово. А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них. Так само й посіяні на кам'янистому грунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз. А між терен посіяне, це ті, що слухають слово, але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає. А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

 

Когда же остался без народа, окружающие Его, вместе с двенадцатью, спросили Его о притче. И сказал им: вам дано знать тайны Царствия Божия, а тем внешним все бывает в притчах; так что они своими глазами смотрят, и не видят; своими ушами слышат, и не разумеют, да не обратятся, и прощены будут им грехи.

И говорит им: не понимаете этой притчи? Как же вам уразуметь все притчи? Сеятель слово сеет. Посеянное при дороге означает тех, в которых сеется слово, но к которым, когда услышат, тотчас приходит сатана и похищает слово, посеянное в сердцах их. Подобным образом и посеянное на каменистом месте означает тех, которые, когда услышат слово, тотчас с радостью принимают его, но не имеют в себе корня и непостоянны; потом, когда настанет скорбь или гонение за слово, тотчас соблазняются. Посеянное в тернии означает слышащих слово, но в которых заботы века сего, обольщение богатством и другие пожелания, входя в них, заглушают слово, и оно бывает без плода. А посеянное на доброй земле означает тех, которые слушают слово и принимают, и приносят плод, один в тридцать, другой в шестьдесят, иной во сто крат.

Вівторок 21 липня 2020
Повідомлення прочитано 24 раз
nepolitika | 2020-07-21 10:40:07
Вибачайте, люди добрі, але усьому є межа і вже не вистачає терпіння на ось це тягни-тримай. Одні не дають спокою своїми розпитуваннями, а інші вчепилися і постійно щось підсовують, нашіптують тихенько: а памятаєш? Звинувачують, залякують… Все я пам’ятаю і все вже знаю – навчили, слава Богу... Знаю, що окремі люди вже звикли запрягати і їздити на інших – розводять простаків, як ті фарисеї. “Попытка не пытка“, як вони кажуть. Не всіх, а когось залякають, впіймають – начіпляють жупелів і все, готово, поїхали…
Вчепилися до сімї того Івана і не дають жити, так ніби він у всьому винуватий. Ніби він усе те придумав. Ні це могли організувати лише ті, хто добре на тому розуміється, а не якийсь там простий Іван. Комусь дуже кортіло знайти винуватих, але не вистачило відваги дійти до кінця – знайти справжніх винуватців. Бо їх і зараз краще не чіпати, Бог зна, що вони ще можуть вткнути – недавні численні спроби приборкати амбіції цих людей були марними. Є люди, які жнуть, там де не сіяли… Вони й досі демонструють свою войовничу агресивність. З ними важко, без них ніяк. Їм ніхто не указ, от і роблять, що хочуть, зараз багато таких розвелося. Обєдналися, замкнулися в своїй шкарлупі і набивають собі ціну. Нікого і нічого чути не хочуть, є лише вони з їх бажаннями, а в інших потреб немає.
Втрачається час і можливості, все стоїть, бо хтось хоче повернути минуле і тягне назад. Бо комусь кортить когось звинуватити - вчепити жупель. Не правди шукають ці люди, а заляканих кріпаків. В тебе своя правда, то йди зі своєю правдою своєю дорогою. Можливо примусиш і заради куска хліба чи ще чогось там хтось і піде за тобою. Зараз ніхто нікого не тримає, роби що хочеш, але в кінці за все даси відповідь. Бо усьому є своя ціна і при бажанні можна, що завгодно зробити чи довести. Є правда, а є істинна. Шляхи Господні несповідимі… З людиною можна зробити все, що завгодно, але потрібно розрізняти де воля самої людини, а де вплив на її свідомість, психіку… Всяке я вже бачив і вже нічому не здивуюся. Розумію на що здатні ці люди, але надоїло їх боятися і чекати.
Не треба підсовувати і нашіптувати, хочеш щось сказати, то скажи відкрито. Не треба гратися з кольорами і звуками – доводити людей. Щоб вони з усім погодилися і виконували ваші забаганки. Декому раніше добре жилося, але минулого не вернеш. Люди часто видають бажане за дійсність, можливо сумують за минулим – ностальгія. Є звичайний суд, є суд людський і Божий. Хочеш когось у чомусь звинуватити, звертайся зі своїми аргументами, якщо це взагалі не видумки і не фантазії чиєїсь уяви. Якщо ти правий, то чого тобі боятися? Відкрито розкажи все людям, вони розумні, зрозуміють.
Повідомлення прочитано 18 раз
nepolitika | 2020-07-21 07:42:11

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого. А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим? Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте, коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

 


При сем ученики Его забыли взять хлебов и кроме одного хлеба не имели с собою в лодке. А Он заповедал им, говоря: смотрите, берегитесь закваски фарисейской и закваски Иродовой.

И, рассуждая между собою, говорили: это значит, что хлебов нет у нас.

Иисус, уразумев, говорит им: что рассуждаете о том, что нет у вас хлебов? Еще ли не понимаете и не разумеете? Еще ли окаменено у вас сердце? Имея очи, не видите? имея уши, не слышите? и не помните? Когда Я пять хлебов преломил для пяти тысяч человек, сколько полных коробов набрали вы кусков? Говорят Ему: двенадцать.

А когда семь для четырех тысяч, сколько корзин набрали вы оставшихся кусков? Сказали: семь.

И сказал им: как же не разумеете?

Вівторок 7 липня 2020
Повідомлення прочитано 29 раз
nepolitika | 2020-07-07 19:56:05

На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться ій той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі
Свою-таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.
І усміхнулася небога,
Проснулася — нема нічого…
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.

Субота 16 травня 2020
Повідомлення прочитано 29 раз
nepolitika | 2020-05-16 12:35:57

Спочатку не було можливості поділитися своїми думками. Та й особливого бажання не було, як і у всіх були страх, розгубленість, апатія. Недовіра, нещирість і страх - це те, що ми відчуваємо і чим сьогодні живемо. Боротьба за вплив і владу: впіймати на чомусь, привласнити собі чужі здобутки і спихнути свою провину на інших. І як наслідок замість вирішення проблем, яких за десятки років назбиралося чимало, створюємо нові.

Проблеми, як недуг. Вилікували, врятували людину, поставили її на ноги, але щось там ще болить і рубець залишився. Лікували як могли, як дозволяли наявні ресурси. Різні є люди, хтось за це подякував, а хтось починає жалітися. Вирішення проблем і лікування можна спробувати відкласти, але приходить час і хочеш не хочеш, а з цим треба починати щось робити. Це відповідальність інколи велика й не кожен ризикне за це взятися.

Життя не проста річ і взагалі сьогодні все дуже складно, й не завжди зрозуміло, але найбільше мене лякають люди, які все знають і ніколи не сумніваються. Легше йти прокладеним кимось шляхом, не докладаючи великих зусиль. Не боїшся невідомого, навчений чужим досвідом не зробиш помилок, але потрібно навчитися поважати й тих, хто йшов перед тобою.

Повідомлення прочитано 23 раз
nepolitika | 2020-05-16 12:35:16

А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав? Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню. Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили? А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка. І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

И когда пришел Он в храм и учил, приступили к Нему первосвященники и старейшины народа и сказали: какою властью Ты это делаешь? и кто Тебе дал такую власть? Иисус сказал им в ответ: спрошу и Я вас об одном; если о том скажете Мне, то и Я вам скажу, какою властью это делаю; крещение Иоанново откуда было: с небес, или от человеков? Они же рассуждали между собою: если скажем: с небес, то Он скажет нам: почему же вы не поверили ему? а если сказать: от человеков,- боимся народа, ибо все почитают Иоанна за пророка. И сказали в ответ Иисусу: не знаем. Сказал им и Он: и Я вам не скажу, какою властью это делаю.

Четвер 12 березня 2020
Повідомлення прочитано 32 раз
nepolitika | 2020-03-12 05:48:09

Людина, яка часто сповідується в свої гріхах не може не бути здоровою. Слабка віра і сумніви – не перепона. Потрібно обов’язково сповідуватися, каятися в слабкій вірі і сумнівах, як і в своїй немощі і гріхах… Велика віра лише у сильних духом і праведних, де нам малодушним мати таку віру? Процес покаяння – це безперервна праця по зціленню душевних язв і очищенню від гріхів, які пригнічують душу.
Показовим є духовний досвід старця Іларіона, який притримувався думки, що всякий душевний недуг є наслідком наявності в душі нерозкаяного гріха. Тому в таких хворих перш за все він старався розпитати про великі і тяжкі гріхи. Після цього старець намагався переконати людину, яка прийшла до нього за допомогою в необхідності глибокого і щирого покаяння в гріхах. Якщо він бачив таке покаяння, то як ієрей, після сповіді, відпускав гріхи. Такі бесіди і сповіді інколи потребували від старця великого терпіння, витримки і наполегливості. Одного разу він довго вмовляв одну одержиму людину спочатку перехреститися, потім випити святої води і після цього розказати все про своє життя і гріхи. Спочатку йому довелося відчути на собі прояви злоби, агресії і вислухати багато поганого на свій рахунок. Але він відпустив цю хвору людину лише тоді, коли вона змирилася, стала слухняною і повністю розкаялася в своїх гріхах на сповіді, й отримала повне зцілення.

Як тривога, то до Бога. По собі знаю скільки усього має статися в житті людини, щоб вона прийшла до Бога і навіть не прийшла, а лише стала на важкий, тернистий шлях, який до нього веде. Спочатку, прочитавши в церковній брошурі, я не звернув особливої уваги на цей текст і лише недавно повністю зрозумів про що йдеться. Непросто довіритися і знайти ось такого сильного духом і праведного старця, який вислухає і допоможе розібратися з життєвими негараздами. Інколи немічним і малодушним легше вдавати з себе сильних і впливових, щоб не втратити свій авторитет.
Останнім часом все частіше спостерігаю, яких великих зусиль доводиться докладати усім здравомислячим людям, щоб лише переконати окремих людей в тому, що вони були неправі. Та й то не на довго, до щирого покаяння таким ще дуже далеко, дехто, як той одержимий огризається і нічого й чути не хоче. Щоб ти не сказав повторює одне й те ж саме – згадує те, що було чверть століття тому назад, а того, що було вчора не пам’ятає, я вже не кажу про ті страшні речі, які вони творили тут роками, зовсім недавно. Як одержимі роблять все, щоб тільки не покаятися: огризаються, погрожують, викручуються. Ось тут граються з цифрами: хвилинами, секундами. Намагаються пересварити усіх, щоб відвернути увагу від чергового скандалу з ними пов’язаного. Хочуть перехитрити усіх – це і є те зловживання розуму і волі розумних істот, ухиляння від Бога, заміна його волі своєю. Ці люди вважають себе кращими за інших і як наслідок маємо зверхність, вседозволеність, бажання нажитися за чужий рахунок. Не всім це подобається і часто саме це є причиною конфліктів, тобто людські гріхи.
Надоїло тратити на це час, сили і здоровя. Й цього разу не хотілося далі розвивати цю тему, бо знову ж таки не подарують, довго збирався, але таки зібрався духом... Дехто каже: навіщо воно тобі, намагайся уникати таких людей, залиш їх. Не виходить в мене уникати, тримають і не відпускають. Задів їх за живе – болить, мучаться, але не каються, не йдуть шукати тих, хто б їм допоміг покаятися і зцілитися, бояться чогось… От і доводиться пояснювати і переконувати.

Неділя 1 березня 2020
Повідомлення прочитано 33 раз
nepolitika | 2020-03-01 23:08:19

Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки. Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого! Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх.

Надейся на Господа всем сердцем твоим, и не полагайся на разум твой. Во всех путях твоих познавай Его, и Он направит стези твои. Не будь мудрецом в глазах твоих; бойся Господа и удаляйся от зла: это будет здравием для тела твоего и питанием для костей твоих.

Четвер 27 лютого 2020
Повідомлення прочитано 40 раз
nepolitika | 2020-02-27 03:35:14

Гріх не від Бога і не від природи, а від зловживання розуму і волі розумних істот, від ухиляння від Бога, від заміни його волі своєю. “Грех есть беззаконне – так определяет его св. Апостол Иоанн Богослов. Грех происходит от того, что люди хотят быть мудрее заповедей Божиих и Закона Божия.”

Святі Отці порівнюють гріхи з цеглинами. Вони кажуть: чим більше нерозкаяних гріхів на совісті в людини, тим товстіша стіна між нею і Богом, сіна з цих цеглин – гріхів. Вона може бути на стільки широкою, що людина стає нечутливою до дії благодаті Божої, і тоді вона відчуває на собі душевні і тілесні наслідки гріха. До таких наслідків відносять страхи, нелюбов до окремих людей, гнів і нервозність… Знаю про що кажу, бо постійно з цим стикаюся. Окремі люди толком не можуть пояснити мотиви ось такої своєї поведінки, але завжди знаходять привід для агресії. Вони ніколи не мають спокою, постійно бігають, плетуть інтриги, так ніби їх щось мучить. А це все прояви гріха, хто і як їм пояснить це я не знаю, бо вони нікого не хочуть чути – це і є ось та нечутливість. Інколи вони перелякаються, трохи призадумаються, притихнуть і все починається заново, не вчаться не на чужих не на своїх помилках. “Нечуствие, каменность, мертвость души – от запущенных и неисповеданных вовремя грехов.”

Ми всі багато грішимо перед Богом. Неприязнь, непоступливість, гнів, помста і як наслідок усього цього конфлікти. Від окремих людей часто доводиться чути: треба вміти жити. Мається на увазі крутитися – вміти увірвати, поцупити те, що погано лежить, тобто жити часто за рахунок інших. Простіше кажучи вміти вкрасти, а це гріх. Ці люди поводяться так, ніби вхопили Бога за бороду, ти їм про покаяння, а вони сміються з тебе.  Навіть промовляючи: треба вміти жити, людина грішить, бо це прояв гордині, яка і є причиною багатьох конфліктів.

Гріх позбавляє людину благодаті, умертвляє душу і тіло. До тілесних проявів гріха відносять хвороби. Майже усі хвороби дорослої людини, явно чи неявно, пов’язані з її гріхами. Не знаю чи саме це є причиною, але майже усі ці агресивні люди мають проблеми зі здоровям. Раніше я думав їм потрібно нерви лікувати, а виявляється спочатку потрібно вилікувати душу.

12345678Вперед | Вказати сторінку
Пошук:
ІнформаціяСпілкуванняБізнесДозвілля
додати сайт | реклама на порталі | контекстна реклама | контакти Copyright © 1998-2010 <META> Усі права захищені