Досвід  із соціалізації дітей  з особливостями  психофізичного розвитку перейматимуть вчителі  Київщини.  

Більше 15 тисяч  дітей з особливостями психофізичного розвитку живе сьогодні в Київській  області. Для їхнього нормального розвитку необхідні правильні програми навчання, які дозволять цим дітям влитись у суспільство і знайти себе в житті.

Що таке «правильно», як водиться, знають іноземці. Так, наприклад, у Кагарлику (Кагарлицька ЗОШ І-ІІІ ступенів №3) стартував на днях проект «Соціалізація дітей-інвалідів», програма, що базується на досвіді італійських благодійників.

Основний постулат програми полягає в тому, що інтеграція інвалідів у суспільство має базуватися на наданні їм повної громадянської рівноправності.

І справді, багато хто із вчителів помічає, наскільки людяніші західні програми роботи із дітьми з особливостями психофізичного розвитку. Їх від нашого підходу відрізняє прагнення вчителів знайти для дитини заняття, яке зробить її щасливою і надасть можливість рівноправно працювати у суспільстві. У нас же, навпаки, дітей намагаються навчити якомога більше – усьому.

 «Виховуючи цих дітей, ми маємо перш за все думати про їхнє щасливе майбутнє, а не про те, скільки різноманітних знань можна їм передати. – говорить Галина Якименкова, голова фонду «Милосердя і здоров’я» . – На жаль, наразі змінити ставлення суспільства до інвалідів дуже складно; влада поверхово опікується цим питанням, а вчителі балансують на межі бідності. Тому не дивно, що єдиною опорою, на яку ще можуть розраховувати люди із особливими потребами – не тільки діти, дорослі також -  стають благодійні фонди, іноземні благодійні організації. У Київській області наш фонд «Милосердя і здоров’я» за підтримки міжнародних організацій та Громадського руху «Разом із тобою» всіма можливими шляхами намагається допомагати людям, що опинилися в скрутному становищі. І ми раді, що певний поступ у соціалізації людей із особливими потребами є.

Сьогодні громадянська відповідальність кожного полягає також у тому, щоби не відвертати очей та не залишатися байдужими до людей, що через певні вади та ставлення оточуючих опиняються на соціальному узбіччі. Лише об’єднавши наші зусилля ми зможемо допомогти їм стати повноцінними членами суспільства.