Зрозуміло / Понятно
Шановний користувач!
На жаль, ми вимушені закрити цей проект і з 30 листопада 2020 він перестане працювати. Просимо свої вибачення за можливі незручності.

Уважаемый пользователь!
К сожалению, мы вынуждены закрыть этот проект и с 30 ноября 2020 он перестанет работать. Приносим свои извинения за возможные неудобства.
<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге razomiztoboyu искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

free hugs (5)
АЗС (1)
вода (1)
діти (2)
Киев (5)
Київ (9)
риба (1)
суд (1)
ціни (2)
юмор (1)
#

Календарь

 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Вторник 11 мая 2010
Сообщение прочтено 139 раз
razomiztoboyu | 2010-05-11 18:42:08

Громадський рух "Разом із тобою" поповнює колекцію репортажів про примітні місця Київщини, де розкішна природа поєднується із історичними пам'ятками. Цього разу ми запрошуємо вам до с. Нові Петрівці, відомого ще з XVIII ст., коли воно належало до Межигірського Спасо-Преображенського монастиря. Це привітне і незвичайне селище знаходиться лише у 8 кілометрах від столиці, тому особливо пощастило киянам - вони без жодних турбот можуть приїхати сюди на вихідний.

Нові Петрівці належить до тих рідкісних сіл, що ваблять туристів одразу кількома культурно-історичними пам'ятками. Є тут неймовірне диво - "Дзвінкова криниця" - пам'ятка природи місцевого значення, відреставрована громадою села у 1998 р. до 155-річчя перебування Т.Г.Шевченка у Межгір'ї, про що він згадував у своїй поемі "Чернец" та на своїх малюнках. Монахи легендарного Києво-Межигірського монастиря, пізніше підірваного більшовиками, на місці джерела побудували каплицю із встановленими дзвіночками - коли вода сильним струменем вдаряла по них, то лунав мелодійний дзвін, звідки й пішла назва криниці. Тут на вас чекають старі дерева, акуратні доріжки, холодна джерельна вода, яка освячена стоїть роками. Сама територія Межигірського монастиря наразі недоступна пересічному громадянинові через розташування на ній урядового маєтку. Але не лише цим цікаві Нові Петрівці.

На високому пагорбі поблизу села височить монумент - велична постать воїна зі зброєю в руках. Тут діє Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" - тут вам про події Великої Вітчизняної зможуть розповідати голинами, адже є що згадувати. У 1943-ому році на полі біля с. Нові Петрівці загинуло близько 100 тис. радянських воїнів. Тут знаходився командний пункт 1-го Українського фронту, звідки здійснювалося керівництво військами під час звільнення Києва, яке столиця відмічає 6 листопада. До історико-культурного комплексу належать: меморіальний комплекс у центрі с. Нові Петрівці, пам'ятник-музей визволителям Києва та музей-діорама площею 1100 кв. м, в якому знаходяться експозиційні зали та експонується полотно діорами "Битва за Київ. Лютізький плацдарм 1943 р.". Експозиція музею розповідає про події осені 1943 р. - форсування Дніпра, створення Лютізького плацдарму, хід Київської наступальної операції. У фондах музею є археологічні, етнографічні, нумізматичні збірки, вироби художнього промислу, твори живопису, скульптури, фото і документи часів Великої Вітчизняної війни. На території музею щороку відбуваються акції вшанування пам'яті героїв битви за Дніпро, мітинги, зустрічі ветеранів, прийняття присяги військовослужбовця. Громадський рух "Разом із тобою" розповідав, як цього року тут традиційно пройшло відзначення ветеранів Великої Вітчизняної війни з нагоди Дня Перемоги. За будівлею музею можна полазити справжніми окопами і відчути себе солдатом: на 8 гектарах заповідної території збережено 650 м ходів сполучення, бліндажі, командно-спостережні пункти, зразки бойової техніки часів війни. За словами директора музею Івана Вікована, за останні два роки на цьому плацдармі знайдені до тисячі невідомих, що змушує думати, що тут це не все досліджено і останнього воїна ще не знайдено. За час існування музей відвідало понад 10 млн. осіб з 85 країн світу.
...
Читать

Вторник 27 апреля 2010
Сообщение прочтено 160 раз
razomiztoboyu | 2010-04-27 18:47:02

Громадський рух «Разом із тобою» продовжує серію матеріалів про маловідомі куточки Київської області, природа та історичні пам’ятки яких заслуговують на те, щоб присвятити їх відвіданню свій вихідний день. Цього разу ми пропонуємо до Вашої уваги принади Фастівщини.

Кожному українцю відомі такі міста, як Львів, Кам’янець-Подільський або Переяслав-Хмельницький, які щороку приймають тисячі туристів. Проте мало хто повною мірою знає, в наскільки колоритній та красивій країні ми живемо. Практично у кожному українському містечку є історичні місця, пам’ятки архітектури чи природні утворення, що заслуговують на увагу. Часто люди віддають перевагу домашнім посиденькам чи звичним заняттям, не знаючи, які краєвиди оточують їх з усіх сторін. Причина часто полягає у занедбаному стані, що в ньому через безвідповідальність місцевої влади перебуває безліч унікальних історичних пам’яток. Крім того, для прийому туристів необхідна розвинена туристична інфраструктура: комфортні готелі, сучасні дороги, якісні і доступні заклади харчування.

Не обійшла стороною проблема недофінансування і бездушного ставлення чиновників і славне козацьке місто Фастів, що на річці Унаві. Історія Фастівщини сягає глибокої давнини і бере початок із населення краю первісними людьми, які жили на Фастівщині 20-25 тис. років тому, в епоху Палеоліту. По вул. Комарова під час будівництва загальноосвітньої школи № 4 було знайдено стоянку первісної людини — мисливців на мамонта та дикого коня. Пізніше тут межували території двох великих східнослов'янських племен - князівств древлян і полян. Свідками тих часів є пам’ятки археології: городища та кургани скіфської доби, поселення римського періоду, давньоруські поселення. Історичний шлях міста тісно пов’язаний з долею матері городов руських. У стародавні часи саме територією нинішньої Фастівщини проходили кордони Київської землі. Перша літописна згадка про Фастів 1390г. В 15ст. розграблений в результаті набігів татар. Потім знову став заселятися. Піднесення політичного і економічного життя наприкінці 17 на початку 18 ст. відбулося завдяки полковнику Семену Палію. Саме при ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув, за свідченням істориків рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву " Палієва держава".

 У Фастові є чимало цікавих місць, які варто побачити туристу: це і величний фастівський костел, і Покровська церква із старовинною дерев’яною дзвіницею ще з часів Семена Палія, краєзнавчий музей, багатий на експонати про фастівську минувшину, музей на колесах, присвячений подіям української революції 1917-1919 років та, зокрема, історичному договору про злуку українських земель, підписаному у Фастові, прекрасний парк „Молодіжний”, який лише потребує відновлення та нормального догляду, історична місцина на околиці Фастова під назвою – дуб Семена Палія, дерев’яні храми Фастівщини, монастир в с. Томашівка, музей видатного композитора Кирила Стеценка у с. Веприк та чимало іншого.

 В першу чергу відвідайте два чудових зразки культових конфесій, які, безперечно, зацікавлять будь-якого гостя міста. Тризубну Покровську церкву, споруджену в 1740 році, один із шедеврів української дерев’яної архітектури, пам’ятка національного значення, та римо-католицький костел Воздвиженя Святого Христа, що є ретроспективним зразком архітектурни початку ХХ ст.

Костел збудований у 1911 р. У центрі міста за проектом архітектора Домбревського. Побудований костел в романо-готичних формах, характерних для архітектурних споруд останньої чверті XIX століття. На фундаменті з бутового каменю зведено стіни з жовтого цегли. Конструкції даху були виготовлені з сосни та покриті зеленою і червоною черепицею. В інтер'єрі храму одразу привертають увагу галерея, хори, підлога, стрункі пілястри та колони з пишними капітелями. Головний, західний, фасад увінчують дві башти, між якими розташований
Читать

Понедельник 19 апреля 2010

Громадський рух «Разом із тобою» продовжує свій цикл матеріалів, присвячених туристичним маршрутам Київської області, маршрутам одного дня.

Про Переяслав-Хмельницький не знає, мабуть, тільки лінивий. Добиратися туди досить просто - від Києва поїхати на Бориспіль, за містом повернути праворуч, на трасу «Київ Черкаси» і хвилин за 25 ви вже у Місті Музеїв, їх у Переяслав-Хмельницькому більше 20. А що вже 371 нерухомих пам'яток історії й архітектури українського народу – 371 – ми мовчимо.

Насправді, Переяслав-Хмельницький гідний того, щоби стати місцем відпочинку на вихідні, можливо, навіть не на один день. Навесні місто просто тоне у свіжій зелені, квітне білими вишнями, радує мальвами. Не дарма тут Тарас Шевченко написав свої найкращі твори, серед яких - «Заповіт», «Наймичка», «Єретик», «Кавказ», «І мертвим і живим». Тут жив та працював у Переяславському колегіумі Григорій Сковорода, тут він написав «Сад божественних пісень» та найвизначніше «Всякому городу нрав і права». Тут же, у Переяслав-Хмельницькому, Гоголь задумував свого «Вія»…

...
Читать

Среда 14 апреля 2010

Із настанням теплої пори року мандри стають все більш актуальною темою. Україна – справжня скарбниця для тих, хто не любить сидіти на місці. Тож для вас Громадський рух «Разом із тобою» починає серію матеріалів про цікаві туристичні маршрути Київської області.

 

Окрім величезної культурної спадщини самого Києва, велику цінність представляють архітектурні та природні пам’ятки Переяслав-Хмельницького, Білої Церкви, Богуслава та інших місцинок нашої області.

Однак серед усіх міст області насамперед виокремлюють, звичайно ж, Білу Церкву. Цікаво, що тут жили і працювали свого часу Лесь Курбас та Таїсія Повалій.

Плануючи сюди поїздку, краще розраховувати на один день, за цей час ви можете відвідати всесвітньовідомий білоцерківський дендропарк, а також прогулятися містом, розглядаючи пам’ятки архітектури.

 

Дендропарк «Олександрія»

«Біла Церква і «Олександрія» були дійсним феодальним герцогством з двором, з величезною кількістю людей, котрі харчувалися навколо двору, з великими конюшнями породистих коней, з полюваннями, на які з'їжджалася вся аристократія Південно-Західного краю». –  писав про часи Браницьких у Білій Церкві Микола Бердяєв в своєму «Самопізнанні».

Розташований  на 200 гектарах білоцерківської землі, був і залишається одним із найвизначніших місць Білої Церкви і цікавий перш за все більше ніж 600-ма видами екзотичних рослин, численними статуями, містками, мініатюрними водоспадами.

Заснований більше ніж 200 років тому, парк був резиденцією Браницьких, дочка яких Єлизавета Воронцова стала для Олександра Пушкіна, що бував тут, прообразом Тетяни Ларіної.

Прогулюючись парком, ви зможете пройти дорогами, де бував імператор Олександр І, Муравйов-Апостол, Пестель та інші декабристи, що саме тут обдумували  замах на царя.

 «Олександрія» прославилася у Європі завдяки багатству флори, лабіринтам доріжок, численним каскадам озер. Його красою захоплювалися Пушкін, Міцкевич, Державін, Шевченко.  

Також парк вважається зразком садово-паркового мистецтва англійського романтичного ландшафтного стилю XVIII – XIX віків. Перебуваючи на його території, варто звернути увагу на будинок графського садівника Станге.

Є тут і свої легенди. Вони свідчать, що під ротондою дендропарку захоронений князь Потьомкін-Таврійський. А за другою легендою графські озера Браницьких були засаджені отруйними плющами та папороттю, щоби місцеві не виловлювали там екзотичних риб.

Біля входу до парку встановлені пам’ятники Пушкіну і Шевченку. Відомою є Сонячна галявина дендропарку розміром 7 гектарів, а також збудована у стилі стародавнього грецького амфітеатру колонада «Луна» з унікальною акустикою.

 

Мандруючи містом


Читать

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены