<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге skorpio_52 искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Июль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
7
8
9
10
11
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Понедельник 15 октября 2018

Авторська програма Олега Володарського. Герой програми Владислав Грищенко

 

«Пройдуть літа, загояться рани, приорються ворожі кладовища, забудуться пожарища і многії події поплутаються в сивих головах од частих спогадів і перетворяться уже в оповідання, але одне зостанеться незмінно вірним і незабутнім — високе і благородне почуття товариства і братства всіх УКРАІНЦІВ, що розбили і стерли з лиця землі російське-фашистське божевілля.»

Олександр Довженко «Ніч перед боєм»

Владислав Іванович Грищенко. Позивний «БУЧА». ДУК ПС. Розвідник. Командир.

Голос, знайомий з самого дитинства, умоляв приїхати на пару років і написати книгу, яка накриває мене спогадами, ностальгією, теплими дитячими мріями. Так буває – ти кидаєшся в самий епіцентр катастрофи і саме там починаєш розуміти саму суть існування... тиші... Бога.

За тим страшним і цинічним вбивством двох героїв стояло щось більше, ніж я розумів. Опинившись між двома світами, з одного боку воюючої країни, з іншого – матеріалістичним і вкрай меркантильним і жадібним. Одні – помирали, ховали, воювали і вірили, зриваючи психологічні гальма. Інші... Бог їм суддя. Головне, щоб не було пізно.

Був намір виїхати. Але після такої кількості «Сповідей», після спілкування зі стількома Героями просто не зміг. Вони не дозволили мені покинути Батьківщину в найстрашніший і найнебезпечніший момент. І, найнеймовірніше, з телефону шалено рідний з дитинства голос мені сказав: «Я розумію тебе! Ти все життя жив якось не так, якось відмінно від всіх, якось не дуже спокійно... Бережи себе!»

https://youtu.be/T_cB0nC04wY

У Бермудському трикутнику, де воюють перші, жеруть і гниють заживо інші і скотоложествують зрадники при владі, дуже важко опинитися в цілковитій самотності. Спостерігати за цим процесом ще складніше – ти бачиш як закривавлену і понівечену країну повільно і цинічно знищують. У цьому хаосі і недолугості найважливіше знайти ту країну, яку ми всі так любимо. Ту Батьківщину, про яку ми так мріємо!

Стан козаків почав відроджуватися з перших днів Майдану. Генетика раптом закипіла і почала вириватися назовні, наперекір червоній сволоті. 100-річне мовчання обернулося відродженням Нації. І, як би вони не відволікали і не опиралися цьому процесу, зупинити його не вдасться, він набирає історичних і епохальних обертів.

І тільки ці хлопці здатні змінити СВІТ. Навіжені, неспокійні, реактивні... і до нестями справедливі і чесні. Так уже сталося в цьому житті – і той хлопчисько, який чекав і чекає на мене в Європі, і герой цієї «Сповіді» дуже і дуже схожі. Тільки той розлютився і 15 років тому поїхав. Назавжди! Цей залишився і психує щодня. Хворіє Україною! Носить її в душі, в серці. Думає про передок. І кричить. Душею. Кров’ю. Генетикою. І найважливіше для цього чоловіка – повага Побратимів.

Дивлюся на нього, слухаю, розумію і говорю собі: «Господи, дякую тобі, Батьку Духовний, що ти зупинив мене!». Не зможу без них. І країна не зможе. У них інші очі, інший погляд. Вони живуть по-іншому. Ті, які готові були вмирати. Вони не прогнуться, не зламаються. Ось чому червона мерзота їх так нещадно калічить, вбиває, забиває в тюрми, і боїться... страшенно боїться.

А вони багатозначно мовчать. Дивляться і запам’ятовують, хто торгує їх рідною землею,
Читать

Воскресенье 12 июля 2020
Сообщение прочтено 20 раз
skorpio_52 | 2020-07-12 17:06:57

Миколай Шкрібляк говорив, і я розумів: нам саме час усвідомити той факт, що без знання минулого немає майбутнього – Олег Володарський 

Карпатська молитва старої лемкині

Боже! Дай мені сили прожити день сьогодніший, допомогти вижити на цій іншій землі, куди привезли мене і моїх дітей! Господи! Молю і благаю Тебе, не дай пропасти мені і моїй родині, моїм людям, що пізно посіяли зерна священні; в літі веснують, а коли і що збирати будуть – не знають. Боже милостивий! Зроби так, щоб сонце сходило і заходило, щоб світило всім людям і мені так, як сходило там, у Бескидах, в моїх рідних горах і долинах; щоб жито і всяке зело вродило нам, і до зими всі ми були з хлібом і сіном, і всяким збіжжям, що дає живність і людині, і птиці, і худобині. Всевишній Господе! Не дай забуття, ні днесь, ні завтра, ні потім; допоможи втримати в памяті всі красоти краю, Бескидів, наших багатих, цілющих, чистих вод у ріках: Бистрому, Попраді, Сяні; памятати всі красні і принадні краєвиди полонини, гір перелісків; не забути найбагатші грибовиська, найпахучіші ягідники і ожинники, яфирники і малинники, зруби й пасовиська! Не дай Боже забути звичаї свої, говірку співучу, бійканки і співанки, забави і вечірки в дні свят і в дні робіт! Господи! Дай мудрости моїм дітям тягнутися до рідної землі своїх дідів і прадідів, шанувати їх могили, церкву, віру. Боже! Наділи моїх дітей, внуків і правнуків всіма дарами святого духа – як: мудрість, розум, рада, мужність, знання, побожність, а також найголовнішими чеснотами людини: як віра, надія, любов. Господи! Дай мені і моїм дітям розуму відрізнити добро від зла, щастя, від нещастя, дай мені мудрости оцінити добро, бути вдячною за добро! Дай мені вміння наудоумити ворога, дай мені щирости допомогти бідному, дай витримки переконати злого, навчити невмілого. Амінь!

Ієрей Миколай Шкрібляк, доктор філософський наук, завідувач кафедри культурології, релігієзнавства та теології ЧНУ ім. Ю. Федьковича

Для утвердження Києва як митрополичого центру князь Ярослав розпорядився спеціально збудувати величний кафедральний собор – Св. Софію Київську як противагу Софії Константинопольській (щоправда, деякі дослідники схильні вважати, що будівництво цієї святині почалося ще за князя Володимира). Кульмінаційним моментом у церковно-юрисдикційному розриві з Константинополем стало обрання митрополитом Київським Іларіона (1051-1088 рр.) – першого русича, який став главою Київської Митрополії. З цього приводу доволі слушним є твердження І. Бурмила, який, зважуючи всі «за» і «проти» архіпастирського служіння митрополитів-греків, справедливо наголошує: «Неправильно було б думати, що ніби без митрополитів-греків із Візантії наша Церква зовсім не могла б існувати. Приклад висвяти і діяльності митрополитів-українців Іларіона та Климента переконує, що на Русі тоді вже були здібні люди, гідні митрополичого престолу» [33, с. 212].

Розпочату Ярославом Мудрим справу зі звільнення Києво-Руської Церкви «від грецького
Читать

Понедельник 6 июля 2020
Сообщение прочтено 23 раз
skorpio_52 | 2020-07-06 11:31:27

Коли поруч з тобою така людина, як отець Миколай, то починаєш гостро відчувати власну недосконалість – Олег Володарський 

 

Молитва про добрих українських священиків 

Господи, Господи! Поглянь з неба, подивись і посіти виноград, який насадила твоя правиця. Нехай всемогутня твоя рука буде заєдно над цим народом, що його Ти полюбив. Давай йому, предвічний Боже, у кожному поколінні, аж до кінця світу, єпископів і священиків святих, повних Твого Духа – пастирів і вчителів Твого закону, що вміли б незмінно зберігати правду Твого святого об’явлення та з любови навчати і судити цей великий нарід. Даруй українському духовенству ласки ніколи не боятися ніякого пожертвування, де тільки йде про Твою славу і добро цього народу. Розпали в серцях українських священиків духа ревности про спасення душ. Відкрий перед їхніми очима премудрість Твого об’явлення і дай їм високе почуття святости того діла, до якого Ти їх покликав. Благослови їх працю і їх наміри. Хорони їх від усякого лиха, а передусім від смертного гріха. І злучи їх Твоєю благодаттю, щоб любов’ю були одно – так як Ти, Отче, зі Сином своїм, і Син з Тобою. Амінь.

 

Протоієрей Миколай Лагодич, клірик університетського храму Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, доцент кафедри культурології, релігієзнавства та теології ЧНУ

Старовинний храм мовчав віковою тишею. Мовчав і слухав кроки тих, хто вирішив його відвідати. Наче неймовірно добрий і гостинний господар, котрий наповнює душу світлом і лікує ті душевні рани, зцілити які може лише Господь. В храмі відчувається Бог. Відчувається Його по-батьківськи люблячий та суворий погляд. Він чекає на нас. Чекає і приймає нас. Чує нас. Заспокоює, наче дитя і постійно навчає. Навчає безперестанно. Невблаганно.

 

Коли ми тільки запланували зйомки програми з Миколаєм Лагодичем, я вирішив пошукати відомості про нього в інтернеті. Але світлини в мережі не дали усвідомлення того, що є в цій людині такого, що привертає до нього душу. І лише коли ми розпочали «Сповідь» і він почав говорити, я відчув те, що побачив раніше, але не міг зрозуміти – добро.

 
...
Читать

Воскресенье 28 июня 2020
Сообщение прочтено 20 раз
skorpio_52 | 2020-06-28 10:34:37

Олег Володарський: « На моє запитання «За що ви так любите Україну?» отець Микола Щербань відповів: «А хіба люблять за щось? Просто люблять і все» – Дякую вам, отче!

 

Молитва до святого апостола і євангеліста Іоана Богослова

О великий апостоле, євангелісте громогласний, Богослове і тайновидче невимовних одкровень, дівственнику і улюблений наперснику Христів Іоане! Прийми нас грішних, що до міцного заступництва твого звертаємося. Випроси у Всещедрого Чоловіколюбця Христа Бога нашого, бо Він перед очима твоїми Кров Свою за нас пролив, недостойних рабів Своїх, щоб не пам’ятав беззаконь наших, а помилував нас і вчинив з нами по милості Своїй; нехай дарує нам здоров’я душевне і тілесне, благоденственне життя і достаток, наставляючи нас звертати все це на славу Його, Творця, Спасителя і Бога нашого, а після закінчення тимчасового життя нашого нехай позбавить нас немилосердних мучителів на повітряних митарствах, щоб досягли ми, тобою ведені, небесного Єрусалима, його ж славу ти в одкровенні бачив і нею в нескінченній радості насолоджуєшся. О великий Іоане! Збережи всі міста і країни християнські, храм цей і всіх, хто служить і молиться в ньому, від голоду, мору, землетрусу і потопу, вогню і меча, нашестя іноплемінників та міжусобної боротьби; визволи нас від усякої біди та напасті і молитвами твоїми відверни від нас праведний гнів Божий, а Його милосердя нам випроси, щоб разом з тобою сподобилися прославляти в невечірньому дні пресвяте ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа навіки-віків. Амінь.

 

Протоієрей Микола Щербань, кандидат історичних та богословських наук, доцент, завідувач богословського відділення ЧНУ ім. Федьковича, настоятель храму Трьох Святителів (ліворуч) 

Твердиня української культури – Чернівецький національний університет ім. Федьковича. Богословське відділення. Храм Трьох святителів. Мені вже почало здаватися, що ця програма не відбудеться. Отець Микола Щербань був неймовірно заклопотаний, йшла підготовка до святкування Водохрещення.

 

Отець Микола довго слухав і мовчав. Потім поставив декілька запитань про формат та ідеологію програми, після чого неохоче погодився на «Сповідь». Цей харизматичний священик одразу захопив всю мою увагу. Його настільки хочеться слухати та чути, що я часто навіть забував про те, що маю ставити йому якісь запитання. Він говорив в незвичному для мене форматі Господньої логіки, неймовірно точно, змістовно та зрозуміло формулюючи кожну фразу.

 

Він не просто навчає Слову Господньому, він навчає усвідомлювати ту любов та мудрість, котра лине до нас через християнські тексти. Він говорив зрозумілою мовою, але з такою незвичною для мене діалектикою доведеності Бога. Як же потужно відчувається усвідомленість та харизматичність цієї людини! Мене
Читать

Четверг 25 июня 2020
Сообщение прочтено 13 раз
skorpio_52 | 2020-06-25 12:22:50

Галина завжди в епіцентрі подій, завжди на вістрі атаки це вже її звичний стан Олег Володарський

 

ЗАДУБРІВКА — ТОЧКА КИПІННЯ, а, може, «повернення в 1937-й?», «абсолютна дикість?», другий «Велюр»? «Банчени «рулять»?.. Одне слово, таке буває, коли обираєш «руській мір»…

Світлана СВІТЛИЧНА

Минуло декілька днів, як ЗМІ, а надто соціальні мережі нагадали нам страшні події 79-річної давності, — депортація населення Буковини, коли тисячі наших краян примусово вивезли до Сибіру. Передували цьому, звісно, масові обшуки осель звичайних сільських жителів. Щоправда, котрі мали власну думку щодо совєтської влади, або ж були хорошими газдами. Здавалося, то все в минулому… Але ні! Волонтери, «атовці», Маруся Звіробій, підозра Сергію Стерненку… Подумалося: невже, це кінець епохи Гідності? Коронавірус дещо перемкнув нашу свідомість на власний захист, але який не став на заваді, аби налякати простих сельчан… обшуками. Так, у звичайному, маленькому селі з досвітку до обіду відбувалися саме такі слідчі дії. То що ж трапилося? Що шукали силовики 12 червня цього року, у одинадцяти (інша версія — у тринадцяти) помешканнях жителів села? 

Аби дізнатися про все — їдемо до Задубрівки. На недільний (14 червня) молебень зібралося, як завжди, немало жителів цього села. Хоч минуло два дні, та усі ще під враженнями поліцейського нальоту (саме так люди називали процедуру обшуку). Доки чекали священика з Рогізни о. Івана, можливо, трохи на емоціях, але і «потерпілі», і очевидці, і їхні родичі, не називаючи імен і прізвищ (хоча всі вони є на відео в соцмережах), розповідали, як уперше в житті зіткнулися з таким явищем, як оперативно-розшукові дії, отримавши неабиякий психологічний стрес, але які ще більше згуртували релігійну громаду прихожан храму Святого Архистратига Михаїла Чернівецької єпархії ПЦУ.

Щойно заїхали в центр села, не здивувалися багаточисельності силовиків. Останні, перегородивши дорогу, не пустили нашу машину, пояснивши, що біля церкви моляться прихожани ПЦУ, а в храмі — УПЦ (тобто московський патріархат), між ними можуть бути провокації, тому порадили пройтися до місця молитви. Щиро кажучи, автор публікації втішилася, коли поліцейські сказали, що вони НІКОГО на машинах не пускають. Та не тут-то було! Бо, коли підійшли ближче, побачили, що на подвір’ї церкви вже давно знайомі білі буси, якими на службу ось уже рік приїжджають люди з інших сіл і районів, серед них — священослужителі із Банчен, Рингача тощо. Тобто, журналістам доїхати до центру не можна, а тим, хто служить Москві — можна навіть під двері церкви! Не на жарт захвилювалися, побачивши Урал-автозак з вікнами в «клітинку» (до якого можна вмістити слона) та декілька бусиків також із затемненими металевими квадратиками». Таке враження, що ймовірними «заколотниками» може стати півсела. Натомість люди стояли, як завжди, на дорозі, під огорожею храму, спокійно чекаючи священика та ділячись враженнями після, за їхніми словами, «тотального приниження обшуками, які насправді, не вартують виїденого яйця». Жінка років 50-ти переконана, що обшуки — це помста
Читать

Понедельник 22 июня 2020
Сообщение прочтено 14 раз
skorpio_52 | 2020-06-22 13:16:35

Микола Гергелюк, пройшовши війну, продовжив захищати країну від ворога тут, в тилу Олег Володарський 

 

Часові — часу мало у круговерті світу,

«Вчора» було́ — украли, «нині» — ми просто діти.

«Завтра»? Яке там «завтра», фата морґана в полі...

Грали в «Державу», грались... Може, уже доволі?! 

Може, найвищий термін встати й себе ліпити...

Плачте, Дніпрові кручі, що не умієм жити!..

Що не навчились разом, що не навчились вкупці,

Що затягають ре́мінь, що у лайні по пупці... 

Часові — часу мало у круговерті світу,

«Вчора» було́ — украли, «нині ж» — ми знову діти... 

Оксана Кузів, 26.03.19 р.

 

Учасник російсько-української війни Микола Гергелюк (ліворуч)

«Отець Михайло Гергелюк. Храм Святого Духа УПЦ КП, село Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області. Добре пам’ятаю той день. Морозний та сонячний аркуш циклу «Українська Шамбала». 80 кілометрів гірськими та сільськими дорогами. Останні зйомки в той день. Вже спускалися сутінки. Величний та красивий храм на фоні гірських хребтів. А біля храму майоріли жовто-блакитний та червоно-чорний прапори. Кольори генетичної спадщини величної та незламної нації.

 

Там, в горах, свобода та незалежність нашої країни відчувається надзвичайно гостро. Це присмак волі, котру ми віками відвойовуємо. Напівтемний храм, старовинні ікони, відлуння звуків і голосів у дзвінкій тиші. В рідній серцю церкві так затишно… до неї прагнеш задля того, щоб серед величної природи Бога відкинути буденну метушню, почути тишу і послухати проповідь священика, у якого воюють двоє синів».


Читайте:
Читать

Среда 17 июня 2020
Сообщение прочтено 8 раз
skorpio_52 | 2020-06-17 20:32:30

Я зрозумів, чому дівчинка, матір, дружина, друг, волонтер, побратим, котра виросла в Казахстані, так самовіддано любить рідну землю. Вона генетична українка – Олег Володарський 

  

Саме в цій програмі мені чогось відчутно не вистачало. Говорив з людиною, а сам чув прибій зовсім іншого берега. Ззовні ніби південне узбережжя Франції, з його м’яким, ласкавим кліматом, аквамариновими водами і чайки, що мирно гуляють берегом, діловито вишукуючи щось їстівне. А внутрішнє відчуття, істинне, різке, хвилююче, відкликалося гострими скелями, величезними хвилями із шапками сивої піни й вічною боротьбою стихій, котрі не підкоряються нікому, окрім Бога.

 

Ми були у волонтерському офісі Катерини Пономарьової. Ми вийшли подихати морозним січневим повітрям після запису програми. Я ще раз уважно подивився в очі Жанні після програми. Дивлячись на таких рідних та сильних жінок, на таких неймовірних українок, в мене перехоплює подих. Тільки такі віддані, ніжні душі здатні відмолити весь той біль, що несе війна. Відмолити, пропустивши цей біль через свої люблячі серця.

 

Коли чужа біда важливіша за будь-що. Жертовність і милосердя. Любов та ніжність. Віра та сила. Бог і Україна. Валентина Ходус. Катерина Пономарьова. Христина Головачова. Марина Ізосімова. Анна Ільющенкова. Валентина Варава. Ольга Батагова. Ольга Коряк. Надія Петраш. Марія Гоярчук… І ще сотні, тисячі імен таких рідних і кровних, що ніжними та люблячими душами обіймають Україну, віддаючи тепло та ласку задля того, щоб скоріше наступив МИР… Я вклоняюся вам, неймовірним пташкам, котрі забувши про себе, про власне щастя, так сильно люблять свою країну, віддаючи їй всю свою ніжність, всі свої сили та час.

 

Поринувши в ці думки, я повірив своєму серцю і зателефонував Жанні й… розповів їй про свої враження… Вона довго мовчала, а потім важко видихнула і надіслала мені усе, про що я здогадувався і так просив. Я не помилився, коли сам собі хотів пояснити, чому стільки глибини й стільки болю почув в тій програмі. Той північний шторм з величезними сталево-сивими хвилями… І гучні удари об скелі.

 
...
Читать

Воскресенье 14 июня 2020
Сообщение прочтено 20 раз
skorpio_52 | 2020-06-14 13:21:12

Монахиня Анісія. Я завжди відчуваю себе трохи розгублено перед таким прикладом духовної звитяги – Олег Володарський 

 

Молитва до всіх святих українського народу 

Як плід чудесний твого спасительного засіву, Господи, земля наша приносить Тобі всіх святих, що просіяли в нашій землі їх молитвами збережи наш нарід, Многомилостивий. Усі святі нашого народу, моліть Бога за нас! Слава наша і похвала Ти єси, свята Ольго, бо через Тебе ми від поганства освободились. І тепер молися за людей, що їх до Бога привела єси. Радуйся, слуго Христовий, княже великий, святий Володимире. Ти, пізнавши єдиного в Тройці Бога, нарід хрещенням повів до стіп Христа. 

Святі страстотерпці Борисе і Глібе, моліться за вашу вітчизну. Голод і злобу відженіть, міжусобиці й ворожнечу поборіть і викореніть їх з нашої землі, та від гріхів охороняйте нас. Світло євангелії проповідують пре, славно Лавра, святий Антоніє Печорський, і всі наші монастирі, які від Тебе прийняли початок. Молитвами твоїми утверджуй у народі віру в Бога. Величаємо Тебе, святий Теодосіє Печорський, угодниче божий. Молитвами твоїми проси, щоб сини й дочки нашої Церкви вели богоугодне життя. Заступниками будьте, святий священномучениче Йосафате та всі мученики, перед Богом за нашу батьківщину, яку ви прославили мученицьким вінцем. Навчіть синів нашої Церкви відважно віру ісповідувати.

Усі святі угодники божі, мученики і священомученики, наша земля веселиться і небо радіє, величаючи подвиги ваші! Ви землі нашої утвердження, ви стовпи і краса нашої Церкви! Живучи в невечернім світлі царства божого, моліться за нас, за спасення душ наших. Просіть благословення боже на нашу батьківщину, щоб утвердилася в нас віра і правовір’я, мир і благочестя. Сонце правди Христос послав вас, як лучі, які просвічують нашу землю, угодники божі, народу нашого світила. Душу нашого народу молитвами вашими осіяйте.

Заступнице нашого краю, Пресвятая Богородице! Радуйся, Ти, що своїм благоволінням вінчала батьківщину нашу від давніх літ і посилаєш їй свою благодать! Не відійми від нас, Владичице, і нині милости Твоєї. Поглянь на потреби наші і поможи своїм заступництвом. Пресвятая Богородице, Покрове нашої землі, спаси нас!

Святий апостоле Андрею» святий Миколаю чудотворче, святі Кириле й Методіє, молітеся за нас. Свята Ольго, святий Володимире, святі Борисе і Глібе, святі Антоніє й Теодосіє Печорські, святий Йосафате і всі мученики за віру, молітеся за нас і захороняйте нас від зла, від усякого гріха, від наглої і несподіваної смерти, від закаменілости серця, від незгоди, ненависти і злої волі, від хвороби душі і тіла, від суєт цього світу, від усяких спокус гріховних. Дай нам, Боже, щоб, молитвами святого апостола Андрея, цвіло християнство чину в нашій батьківщині на радість і спасення наше; щоб, молитвами, святих Кирила й Методія, ми. завжди мали добре священство, яке вело б нас до Христа; щоб, молитвами святого Миколая, наш нарід жив у справедливості й любові; щоб, молитвами святої Ольги, наші родини росли у праведності; щоб, молитвами святого Володимира, провідники нашого народу були обдаровані щедрістю і справедливістю; щоб, молитвами святих Бориса і Гліба, братня любов і згода :володіли в нашому народі; щоб, молитвами святих Антонія й Теодосія Печорських, жили ми в нашій землі у мирі й
Читать

Среда 10 июня 2020
Сообщение прочтено 27 раз
skorpio_52 | 2020-06-10 20:12:21

Я щасливий тим, що можу розповісти українцям про ПЛАСТ на прикладі таких українців, як Андрій Федоренко Олег Володарський 

 

Що ми знаємо про скаутську організую Пласт?

Пласт — це гра. Для ідеї Пласту характерний ідеалізм життєвих цілей і реалізм у засобах їхнього досягнення. Ідейні основи Пласту як виховної української організації накреслено у Пластовій присязі: «Присягаюсь своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб: бути вірним Богові та Україні; допомагати іншим; жити за пластовим законом і слухати пластового проводу». Це і є три головні обов’язки пластуна.

Що ж означає жити по-пластунському? Для цього слід дотримуватися чотирнадцятьох правил пластуна: бути вірним слову, сумлінним, точним, ощадливим, справедливим, ввічливим, доброзичливим, врівноваженим, корисним, пильним, слухатися пластової старшини, берегти своє здоров’я, любити красу і дбати про неї, завжди залишатися доброзичливим.

Пласт ставить за мету виховати активних патріотів. Тому кожен пластун намагається бути корисним своїй державі і тим, хто поруч. І всі разом пластуни щодня роблять добрі справи.

Є у пластунів своє гасло «Готуйсь!» (до добрих справ). При зустрічі пластуни вітають один одного словом «Скоб». Це назва скельного орла і в той же час абревіатура: літери цього слова є початковими літерами чотирьох слів: сильний, красний, обережний, бистрий (швидкий). Сильний розумом і тілом, красний душею, обережний у задумах, швидкий у справах. Вітаючись, пластун пластунові подає ліву руку від щирого серця, як братові за ідеєю, за способом життя.

Українські пластуни так само, як і скаути інших країн світу, своєю відзнакою обрали лілею. Пластовим гербом став символ всесвітнього братерства — трилиста біла лілея, гармонійно переплетена із українським тризубом — символом української національної ідеї. Три пелюстки лілеї нагадують про три головні обов’язки пластуна, визначені в пластовій присязі, а тризуб вказує на те, що Пласт — це суто українська організація. Своїм опікуном пластуни обрали святого Юрія, який був патроном княжих дружинників і одним із опікунів козаків.

Пласт називають рухом молоді. Рухом тому, що спосіб життя у Пласті являє собою ланцюг дій, безперервних ігор, навчання чомусь і гра у щось. Гра, що виховує добрих громадян і щасливих людей. І, водночас, це осередок з певними обов’язками і самодисципліною його членів. Серед цікавих і захоплюючих занять є пластові сходини (гутірки). Під час сходин пластуни обов’язково дізнаються про щось нове. А на закінчення ще й грають у рухливі ігри. Вершиною пластування є літні спеціалізовані табори. В одних із них діти вивчають морську справу, ходять на катамаранах, літають на дельтапланах, мандрують горами; для тих, хто любить мистецтво, відкрито мистецькі табори. А ще пластуни влаштовують різноманітні прогулянки, люблять екскурсії, майструють, їм подобаються інтелектуальні змагання. На спеціальних іспитах вони демонструють, чому навчилися. Виховання і самовиховання у Пласті уже майже за 100 років склалося в ефективну систему.

Зараз практично немає жодної дитячої організації, яка б не використовувала
Читать

Вторник 9 июня 2020
Сообщение прочтено 25 раз
skorpio_52 | 2020-06-09 00:43:45

Отець Євген володіє особливим даром – поряд з ним душа відчуває тишу та спокій – Олег Володарський

 

Молитва про захист і спасіння від усякого зла

Боже мій, в руки Твого превеликого милосердя вручаю душу мою й тіло моє, почуття і слова мої, поради й помисли мої, діла мої, вхід і вихід мій, віру мою і життя моє, день і годину останнього подиху мого, переселення моє. Ти ж, о премилосердний Боже, непереможна гріхами усього світу благосте, незлобний Господи, мене, найгрішнішого з усіх людей, прийми в руки захисту Твого і визволи від усякого зла, очисти беззаконня мої, подай виправлення злому й окаянному моєму життю і від лютих гріхопадінь завжди відвертай мене, піднімай мене з них, щоб нічим я не прогнівив Твоє чоловіколюбство, яким Ти загороджуєш мою неміч від бісів, пристрастей та злих людей. Не допусти видимих та невидимих ворогів. Веди мене шляхом спасіння і доведи до себе – моєї пристані й вершини моїх бажань. Даруй мені християнську кончину, бездоганну та мирну, охорони від духів злоби, на Страшному Твоєму суді будь милостивий рабові Твоєму і зарахуй мене до благословенних овець Твоїх – нехай з ними славлю Тебе, Творця мого, навіки. Амінь.

Архімандрит Євген, настоятель Свято-Преображенського монастиря (с. Васловівці Заставнівського району Чернівецької області)

«Владика Гакман домігся від австрійського уряду дозволу розміщення у резиденції теологічного факультету, і цісар Франц Йосиф 4 жовтня 1875 року видав указ про відкриття теологічного факультету в Чернівцях. Таким чином, єпископ Євген відіграв виключно важливу роль у справі заснування нашого Чернівецького університету.

За єпископа Євгена розпочалося будівництво кам’яних церков на Буковині. До нього всі православні церкви були дерев’яні, в тому числі і в Заставні. В селі Васловівці церква збудована на кошти митрополита. Про це він піклувався навіть на смертному одрі. Заслуги митрополита Євгена Гакмана неможливо переоцінити. Він упорядкував церковний устрій, дбав про розвиток шкільництва на Буковині, навчання дітей рідною українською мовою, домігся автономії (автокефалії) православної церкви на Буковині. З його ініціативи та під його опікою було започатковане громадсько-просвітницьке Товариство «Руська бесіда» в Товтрах, учасниками якого було понад 60 священиків.

Коли Буковина була проголошена коронним краєм і названа Герцогством, Євгена Гакмана було призначено головою сойму (буковинського парламенту). Це була посада крайового старости. На жаль, ім’я митрополита Євгена багато років перебувало в штучному забутті, а безбожна комуністична влада викинула його нетлінні останки з місця останнього спочинку в Чернівецькому кафедральному соборі.

Лише тепер, після краху диктатури безбожників владика Євген повертається до нас. Вдячні нащадки повернули назву вулиці Євгена Гакмана в Чернівцях. Чернівецько-Буковинська митрополія, очолювана митрополитом Чернівецьким і Буковинським Данилом, урочисто відзначає ювілеї цього видатного релігійного, громадського, культурно-просвітницького подвижника, нашого першого митрополита – буковинця. У його рідному селі Васловівцях на місці родинної садиби збудовано жіночий монастир Преображення Господнього.


Читать

123...171819Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены