<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге skorpio_52 искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Май 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
2
3
4
5
7
8
9
10
12
14
15
16
18
19
21
22
23
25
26
28
29
30
31
#

Записи

Среда 6 мая 2020
Сообщение прочтено 16 раз
skorpio_52 | 2020-05-06 18:37:40

Михайло стояв і в переповненій залі шукав лише очі мами, сповнені гордості за свого талановитого сина – Олег Володарський 

 

Інколи він не міг змусити себе повернутися до напівзруйнованого храму, щоб домалювати свою ікону… Вона приходила до нього уві сні й у таких напівснах-напіввидіннях – образ Богородиці зливався з образом матері. І він вже сам не розумів до кого саме звертався і з ніжністю простягав руки. Він розумів, що образ Матері Божої в провалі давно вже зруйнованого купола старовинного храму на фоні зоряного неба є чи не єдиним промінчиком світла і тепла, що зігріває його душу і дає наснаги жити далі.

 

Метушня великого міста з його ґвалтом, постійним невпинним рухом сприймалася маленьким босоногим хлопчиком-художником як щось чуже, зайве в його усвідомленні Божого замислу. Аромат парфумів йому замінював запах омитого дощем бузку і квітучих яблунь, сяйво та мерехтіння вітрин він не помічав, зачарований сонячним сяйвом в небесній блакиті, а в перехожих, що проходили повз бачив лише відлуння душі в очах, не помічаючи барвистих обкладинок яскравого одягу.

Він ще не знав, як треба молитися, але в образі Матері Божої бачив і свою маму теж. Він звертався до Неї з відкритим серцем і з усією любов’ю на яку був здатен. Прокинувшись, він біг на площу, сідав біля фонтану і малював перехожих. Інколи йому таланило і хтось з перехожих замовляв йому свій портрет чи купував в нього малюнок із зображенням площі. Тоді він, завжди голодний, купував собі свіжого запашного хліба і з жадібністю ковтав його, майже не відчуваючи смаку. Проте ніколи не забував поділитися зі своїми пернатими друзями, що кожного дня чекали його на площі.

Він бачив людей по-особливому і багато хто, отримавши свій портрет із рук маленького художника, ніби з подивом впізнавав себе на малюнку і йшов далі заворожений, ніби заново знайомлячись з таким незвичним собою. Цей часто замурзаний і завжди голодний хлопчик зображував не форму, а зміст і по-дитячому щиро радів кожному доброму слову на свою адресу.

Старанна, кмітлива маленька людина, він не помічав форм, заворожений суттю людей, речей і подій. Спустошений своєю одночасно такою глибокою і наївною творчістю, він щоночі повертався до благословенної тиші напівзруйнованого храму, де його чекала Матір, до якої він звертався словами ще не вивченої молитви. Прокинувшись зранку, він обіцяє собі, що одного дня він все ж таки зуміє втілити в Іконі образ з його снів. Той образ, котрий своїм теплом укриває його від самотнього, голодного життя і котрий він обов’язково подарує святій Єрусалимській землі…

З книги Олега Володарського ‎פנינת ירושלים («Єрусалимська перлина») 

 

Вперше за два роки переписую статтю. Звичайно, кожна з 200 статей проходить коректуру та редактуру, проте змінюється форма, інколи акценти, але не зміст.
Читать

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены