<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге skorpio_52 искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Август 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
6
7
8
10
11
12
14
15
17
18
19
20
21
22
23
24
27
28
29
30
31
#

Записи

Среда 26 августа 2020
Сообщение прочтено 23 раз
skorpio_52 | 2020-08-26 23:16:08

Світлана Масловська активно допомагає нашій українській церкві в боротьбі з кремлівською сектою – Олег Володарський (відео)

 

«Христос каже: «Ось моя заповідь, щоб ви любили одне одного як я вас полюбив» (Івана 15: 12). Нам потрібна тиша, що прийняти ці слова та реалізувати їх. Коли ми схвильовані та неспокійні, у нас так багато причин не прощати та не любити надто легко. Та коли ми «заспокоїмо та умиротворимо наші душі», ці причини виявляються зовсім незначними. Можливо ми інколи уникаємо тиші, надаючи перевагу будь-якому шуму, словам чи безладу, бо внутрішній мир є ризикованою справою, адже робить нас пустими та бідними, розсіює гіркоту та провадить нас до дару з нас самих. Мовчазні та бідні, наші серця переповнені Святим Духом, та безмежною любов’ю. Тиша – це скромна, проте безпечна стежка до любові». 

 

Світлана Масловська, заступник голови Чернівецького ОО ВУТ «Просвіта імені Тараса Шевченка»

З відчуттям світлого суму перегортаю останні аркуші дивовижної казки, котру дарувала Буковина. Торкаюся спогадів із жадібністю дитини, котрій нарешті подарували омріяну іграшку, а зараз відправляють спати, не давши змоги награтися. В цій моїй казці залишилося не більше 20 аркушів, але на кожному з них величезна і віруюча душа.

 

Кожна «Сповідь» як щире зізнання в любові до Бога й України. Спочатку ніхто не може нічого зрозуміти й всі зі здивуванням дивляться на людину, котра проїхала 600 кілометрів, щоб поговорити про нас і нашу країну. І лише потім, побачивши та відчувши щирість та цікавість, починають говорити про те, що дає наснаги жити далі й про те, що країть душу нестерпним болем.

 

Цей діалог став для мене особливим. Перегортати цю сторінку мені вкрай важко. Такої світлої й чистої тиші я не чув вже давно. Вона довго придивлялася, не наважувалася почати діалог. Але все ж таки не змогла промовчати, коли ми торкнулися таких важливих для кожного українця тем. Спочатку вона відповідала обережно і нерішуче, та зовсім скоро повернула собі свою звичну впевненість. І все це з теплою посмішкою, відчуттям власної гідності й поваги до співрозмовника.

 
...
Читать

Вторник 25 августа 2020
Сообщение прочтено 32 раз
skorpio_52 | 2020-08-25 11:20:42

Назар відповів мені: «Війна ще не скінчилася. Останній бій ще попереду» – Олег Володарський 

  

Шана від ворога 

Біля джерел українського націоналістичного руху стоїть Українська військова організація (УВО), яку створили 1920 року в Празі колишні військові українських армій. Цікаво, що в цьому випадку українці цілком ішли в ногу з європейськими тенденціями, адже від Ірландії, де в 1919-му було створено ІRА, і до Хорватії, де в 1929-му виникли усташі, на старому континенті поширювалися революційні визвольні рухи та підпільні організації.

Перші кроки УВО засвідчили надзвичайну амбітність українців: у Львові в 1921-му та 1924-му було здійснено замахи на керівників Польської держави – маршала Йозефа Пілсудського та президента Станіслава Войцеховського. І хоча вони були невдалими, поляки зробили серйозні висновки, тому до самого падіння Польщі у вересні 1939 року жоден польський президент офіційно не відвідував Львова.

Апогеєм бойової могутності українських революціонерів стали зухвалі вбивства радянського дипломата у Львові та міністра внутрішніх справ Польщі в центрі Варшави. Обидва атентати було скоєно в час, коли Крайовий провід очолював Степан Бандера. Поляки й до сьогодні вважають Бандеру насамперед ворогом своєї держави. Підтвердженням цього є те, що за короткі півроку (1935–1936) його засудили на смертну кару, яку замінили на довічне ув’язнення, а потім ще раз дали довічний термін. Між іншим, на численних процесах над націоналістами українці часто апелювали до бойового досвіду поляків, коли вони воювали проти царського режиму. А перед стратою Біласа й Данилишина, українських бойовиків, засуджених на повішання, колишні соратники Пілсудського по революційній діяльності звернулися до «пана президента Річпосполитої помилувати в ім’я людських засад трьох українців, засуджених наглим судом у Львові на кару смерті і які в своєму переконанні боролися за волю свого народу».

Активність ОУН отримала відповідну оцінку й у польських ЗМІ. «Таємнича ОУН – Організація українських націоналістів – є нині сильнішою за всі українські легальні партії разом узяті. Вона панує над молоддю, вона творить загальну опінію, вона працює зі страшним темпом, щоб втягнути маси в крутіж революції», – так писала про ОУН у 1933 році газета Bunt młodyсh.

А за два роки, коли розпочалися процеси над «Бандерою та товаришами», ціла низка польських видань позитивно написала про українських революціонерів: «Хай українських націоналістів буде тільки жменька, проте напруження жертовності, посвяти й героїзму тієї жменьки таке явно велике, що його вистачає не лише на те, щоб воскресити, а навіть створити націю» (Prosto z mostu). «…Судді повинні пам’ятати, що мають судити людину, яка хоч і скоїла найтяжчий злочин, проте заслуговує на пошану, бо вона потоптала закони в боротьбі за ідею» (Polonia). «…Три четвертини польської преси, що протягом сімнадцяти років не хотіли знати слова «український», впродовж цих трьох тижнів навчилися цього слова і вже його не забудуть…» (Wiadomości literackie).

Подібної думки
Читать

Воскресенье 16 августа 2020
Сообщение прочтено 29 раз
skorpio_52 | 2020-08-16 14:16:06

Олег Володарський: «Нам важливо пам’ятати про ті твердині українства, котрі допомогли нам зберегти себе — «ПЛАСТ», ОУН, УПА»




Пластовий закон

Три головні обов’язки пластуна, зокрема, зобов’язують пластунів дотримуватись пластового закону. Пластовий закон — це не заборони, а позитивні вказівки, дороговказ пластуна. Закон вимагає від нас активності, щоб ми розвивались та вдосконалювали свій характер. Він торкається внутрішнього життя пластуна. Точки пластового закону повинні бути «провідними лініями» поведінки у життєвій грі. Юнак чи юначка, вступаючи до організації, вирішують зробити цю поведінку частиною свого щоденного життя. У пластовому законі з’ясовані прикмети пластуна, які є переданням давніх лицарських законів, а тепер уже тривалими основами культурного світу, узгоджені з християнською етикою та ідеалами:

Пластун словний.

Один раз даного слова дотримується, незважаючи на перепони.

Пластун сумлінний.

Кожне діло, за яке добровільно взявся, виконує по змозі якнайліпше.

Пластун точний.

Дотримується визначених меж початку чи кінця якогось заняття або виконання дорученого завдання.

Пластун ощадний.

Без потреби і користі не витрачає ні грошей, ні часу, ні енергії. Якщо щось залишається, зберігає на той час, коли буде потрібно.

Пластун справедливий.

Він без вагання признає і віддає кожному все, що тому належить. У кожному змаганні дотримується засад «чесної гри».

Пластун увічливий.

Допомагає у добрій справі, якщо є потреба, уступає, кому слід, першість і гарно поводиться з усіма. Його увічливість не повинна робити враження принизливості, бо це суперечить лицарським законам.

Пластун братерський і доброзичливий.

Почуває себе братом усіх пластунів, а також інших людей. Він не дошкуляє нікому, не кривдить живих істот. Працює у відповідності до своїх сил для добра, скріплення і розвитку власного народу, без сліпої ненависті до загалу членів іншої національної спільноти.

Пластун врівноважений.

Не діє ніколи під впливом хвилинних настроїв (гніву, розпачу тощо).

Пластун корисний.

Займається тим, що приносить чесну і справжню користь собі самому та іншим. Також цінити і шанує працю інших людей. Він визнає значення праці у такій послідовності: праця для розвитку всього людства; праця для власного народу, праця для себе самого.

Пластун слухняний
Читать

Четверг 13 августа 2020
Сообщение прочтено 29 раз
skorpio_52 | 2020-08-13 20:17:04

Олексій своїми очима бачив, як ми втрачали рідну Луганщину – Олег Володарський (відео)

 

«Російська весна 2014 року була синтезом фашизму, сталінізму, російського націоналізму та російського православ’я, або тим, що Ларуель назвав червоним, білим і коричневим компонентами проекту «Новоросія». Голова департаменту громадських зв’язків Федерації єврейських громад Росії Борух Горін сказав: «Це ж зовсім не таємниця, що на боці російських маріонеток війну також ведуть справжні російські нацисти». Початок 2014 року на Сході України був «весняною порою для російських ультранаціоналістів і неонацистів». Ідеологічно на «російську весну» помітно вплинули російські емігрантські фашистські та євразійські автори міжвоєнного періоду, ідеї яких російська націоналістична думка засвоїла у часи пізнього Радянського Союзу та в незалежній Російській Федерації.»

Джерело: ht tps://www. istpravda. com.ua/art icles/2019 /03/22/153 870/< /a>  

 

Олексій Гладков, вимушений переселенець

Йому було складно говорити. А мені було неймовірно боляче це чути. Страшні слова, та ще страшніший той біль, котрий стоїть за цими словами. Олексій своїми очима бачив, як ми втрачали рідну та любу Луганщину. Він не міг повірити, що ті люди, котрі ще зовсім нещодавно віталися з ним, ходили одними вулицями, жили в одному місті, раптом так несамовито зненавиділи свою країну.

 

Йому здавалося, що це жахливий сон, що він от-от прокинеться і все стане як раніше. Але це жахіття не завершувалося, а лише набирало обертів. Він озирався навкруги, намагався зібрати останні крихти українства, але його ставало все менше. Дзвінки залишались без відповіді, посмішки на вулицях великого красивого міста стали рідкістю, а за українську мову чи відвідування української церкви – смертна кара. Знову на нашій землі настали часи, коли смертельно небезпечно бути українцем в Україні. Знову на нашу землю прийшов московитський терор. Історія повторюється. І буде повторювати знов і знов, поки ми не вивчимо цей урок раз і назавжди.

 

В цьому хаосі, сповненому неймовірного болю. Він вкрай ризикував. Під впливом алкоголю і пропаганди, враз зросійщені фашисти наступали йому на п’яти. Він вже фактично потрапив в розстрільний список. Просто дивом залився живим. Вберегло. Захистило. Виштовхнуло із самого епіцентру цього лиха. Він зумів врятуватися сам і врятувати дружину та дітей. Тільки він знає, чого йому це коштувало. Та я ані на мить не сумніваюся, що без милості Божої тут не обійшлося. Матір божа обійняла руками душі, котрі вірять в Україну і понесла на своїх священних крилах туди, де квітне українство.

 
...
Читать

Воскресенье 9 августа 2020
Сообщение прочтено 24 раз
skorpio_52 | 2020-08-09 18:04:02

Щоденна праця Михайла та його колег — це щогодинна боротьба за життя маленьких українців — Олег Володарський (відео) 

 

Молитва до святої Параскевії П’ятниці при хворобі дитини

О свята і преблаженна мученице Христова Параскевіє, красо дівоче, мучеників похвало, чистоти образе, доблести дзеркало, премудрих подиве, віри християнської покрове, ідольського обману викривателько, Євангелія Божественного поборнице, заповідей Господніх послідовнице! Ти сподобилася прийти до пристановища спокою вічного і в чертозі Нареченого Твого Христа Бога велично веселитися. Ти особливим вінцем дівоцтва і мучеництва прикрашена. Молимо Тебе, свята Мученице, будь нашою блаженною заступницею перед Христом Богом, турботою Якого Ти звеселяєшся. Моли Всемилостивого, Який словом очі сліпим відкрив, щоби визволив дитину мою від хвороби тілесних та душевних очей наших. Розжени Своїми молитвами святими морок темний гріхів наших. Поспіши, о свята Параскевіє, на поміч мені й дитині моїй, — випроси в Бога зцілення душі і тіла. Щоб за Твоєю допомогою ми з пітьми вийшли в світлі віри істинної та діянь божественних. Амінь.

 

Гнатюк Михайло Георгійович, завідувач відділення кардіоонкогематології Чернівецької обласної дитячої лікарні, лікар вищої категорії

Тиша…

Тобі так мало залишилось

Творити, бачить і любить

Люби життя і все, що мило

Гріхи попробуй відмолить.

Не треба марно і наївно

Чекати чистих почуттів

Чого надіятись на диво

Коли не бачать всіх плюсів.

Чому не має в душі пісні

І думи радість не несуть

Чужі приносять такі вісті,

Що я не міг таке збагнуть.

Тоді попробуй наодинці

У тиші, райській самоті

Та порадій отій привичці,

Що знову ти на тім коні…

Немає кращого у світі

Ніж твердо знати і любить

Поглинувши у чуйні мислі

Бажання, радість приносить…

Михайло Гнатюк, 09.11.2013 року

 

Читать

Среда 5 августа 2020
Сообщение прочтено 43 раз
skorpio_52 | 2020-08-05 23:27:58

Бунт українства. Він відбудеться, бо закладений у фундамент нашої генетики – Олег Володарський (відео) 

 

«Родина педагогів з Макіївки у липні 2014 року переїхала до Чернівців, бо не змогла змиритись з окупацією. Із захопленням Донецька інтелігенти не змирились, але протистояти сепаратистам зі зброєю не змогли, тому переїхали на Західну Україну. Заступник керівника Донецького обласного молодіжного центру Олег Козловський із жахом згадує, коли озброєні люди намагались вивідати в нього координати патріотичних молодіжних організацій. Російськомовний історик за освітою Олег Козловський з Макіївки бездоганно розмовляє українською та вдягнув елегантну вишиванку. Він каже: це його особистий вибір після подій на Сході. В Донецьку на період окупації Олег був заступником керівника місцевого молодіжного центру».

Джерело https ://acc.cv. ua/news/ch ernivtsi/t am-gotovi- borotisya- --peresele nec-o-kozl ovskiy-vid eo-11554

 

Вимушений переселенець з Донбасу Олег Козловський:

«Там за атмосферою 1937 рік, там людей забирають просто з вулиць, там приходять та влаштовують так звану, націоналізацію, там люди вимушені просто боротись за виживання. Увесь цей час ви можете спостерігати інформацію, що там існують загони партизанські, які продовжують боротись, боротись в тому числі зі зброєю». 

 

Дощ сльозами омивав втомлену серпневою спекою землю. Сонце, що лише мить тому осяювало і зігрівало, сховалося за похмурими хмарами. Мені несподівано складно стало зібратися з думками для написання цієї статті. Занадто вже вона важлива і принципова для мене, як для українця. Це «Сповідь», котра покликана робити людей кращими. Добрішими. Свідомішими. З першої спроби, після вранішньої молитви, так і не зміг написати ані рядка. І лише після повторного звернення до Господа відчув в собі наснагу висловити словами те, що переповнює душу.

 

Перед очима зруйновані будинки з вибитими вікнами, сліди згарищ і воронки снарядів, що страшними шрамами спотворюють ще зовсім недавно такий процвітаючий край. Біль в дитячих очах. Війна. Розруха. Горе людей, котрі зіткнулися з величезною прірвою… між ними і Україною. У когось вистачило сил вирватися зі
Читать

Вторник 4 августа 2020
Сообщение прочтено 45 раз
skorpio_52 | 2020-08-04 10:54:42

Хочу відкрити Нації одразу три українські душі – Олег Володарський (відео) 

В компанії депутата Миколи Ганчука та інженера Івана Звоздецького, опинилася любляча дружина, матір і волонтер Руслана Лук’янчук 




Найдавніша письмова згадка про Заставну датується 1589 роком. Перші поселенці прийшли в Заставну з півночі ще у ХІІ столітті. Походження назви міста не до кінця зясовано, хоча, ймовірно, що назва міста походить від митної «застави», яка розташовувалася тут на переправі через річку Совиця. Існує також думка, що містечко отримало назву завдяки своєму розташуванню: Заставну оточують три ставки.

 

У Галицько-Волинському літописі згадується дорога від Василева — тодішнього великого торгового центру на Дністрі — до Чернівців. У найвдалішому місці для переправи через річку Совицю стояла «застава» — щось на зразок контрольно-пропускного пункту, де брали мито з купців. Ця річка, яка в ті часи була повноводною, перетворилася у наші дні на невеличкий потічок. Хоча є й інші версії щодо назви. З XVII ст. Заставнівські землі переходили з рук в руки різним панам. Жителями-кріпаками власники торгували як звичайним товаром. Феодальні маєтки дробилися і продавалися. За часів панування Австрії в місті знаходилася резиденція повітового суду.

Герб Заставни румунського періоду був затверджений 1934 року. В щиті зображено два срібних рибальських гачки в червоному полі, внизу в срібних хвилях — червона риба. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома вежками. Пізніше, 18 липня 2001 року рішенням XXI сесії міської ради XXIII скликання герб міста було змінено на новий, який діє і на сьогоднішній день.

Дж ерело < /a> < /span>

 
...
Читать

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены