<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге skorpio_52 искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
2
3
5
6
7
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Патріотизм нація історія ПЦУ

skorpio_52 | 2019-06-20 10:47:18  
Сообщение прочтено 30 раз

Я підіймаю очі до неба… Поруч стоїть протоієрей Юрій Мануляк. Дивиться на мене і молиться, як і я, янголам – Олег Володарський

Молитва-подяка української душі
Всещедрий і ласкавий Боже! Зі сльозами на очах я припадаю перед Твоєю величчю і не силі виразити словами того стану моєї душі, коли серце наповнюється любов’ю до Тебе. Яке щасття, який дар з неба – народитися й жити на українській землі! О, Боже мій! Ти – неперможний у Своєму милосерді. Ти – неперевершений у Своїй премудрості: щедрість Твоя не має меж і в усьому видно діло рук Твоїх. Могутній Дніпро і зелені Карпати, блакитне небо і золотисті ниви – земля наче казка: мова чарівна і пісні солов’їні, а вишивки які! Люди добрі й щирі, працьовиті і розумні та, перш за все, – побожні.
Понад тисяу літ минуло, як світло Христової Євангелії засяяло на нашій землі, і ми стали дітьми святої Вселенської Церкви, яким Ти, Господи, доручив органічно з’єднувати, взаємодоповнювати і взаємозбагачувати християнські традиції Сходу і Заходу. За Твоїм, Господи, провидінням, Україна двигає важкий хрест на Голготу. Морем крові і горами невинних жертв засвідчили українці свою вірність до Тебе, правдивого Бога, бо тільки Ти, Господи, – правда, шлях і життя вічне! Куди нам без Тебе?
Упродовж віків темні сили зла намагалися стерти Україну з лиця землі й, зокрема, через те, що ми стали твердинею християнства. Рідко який народ у світі пережив стільки страждань, скільки випало на долю України. Але ми відважно боролися за святу віру і з любов’ю вмирали за правду; приносили Тобі, Господи, в жертву щонайдорожче – наше життя і клали його на вівтар свободи. Нас катували окупанти за любов до колосочків, а ми відплачували їм хлібом; нас винищували за доброту, а ми давали їм воду; нас вивозили з рідної родючої землі у дикі простори на край світу, а ми молилися за них. «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне!»
Дякуємо Тобі, Господи, за те, що наш український народ ніколи не був окупантом і нікого в ярмі не тримав, бо що людині з того, коли весь світ здобуде, а душу свою занапастить. Хоч і тернистий шлях випав на долю України, але в тім наше щасття, бо через вузькі ворота входять до Царства Небесного. Ми живі сьогодні, розумійте народи, і ще не вмерла Україна, бо з нами всемогутній Бог, Який запевнив нас: «Я з вами по всі дні, аж до кінця віку!» Амінь!
Христос шукав в кожній людині хороше, а ми шукаємо зле. Христос шукав в людях добро, бажаючи їх виправдати, а ми шукаємо зле, щоб засудити їх. Христу було боляче говорити про чужі гріхи, а нам це приємно. Христос словом навертав грішників в праведників, а ми словами робимо з грішників ще більших грішників. Христос рятував людей, а ми їх губимо. У цьому різниця. Але ж і ми можемо бути подібні Христу.
(Святитель Микола Сербський)

Протоієрей Юрій Мануляк
Я підіймаю голову в небо, шукаючи очима Янгола. Янгола, котрий несе нам МИР. Та Янголи дарують нам мир вже сьогодні. Своїми життями. Своїми, вірними та відданими Україні, душами.
Проте мир не в рабстві. І не за будь-яку ціну. За роки війни і за численні спроби поневолення нашої Нації, котрих за нашу більш ніж тисячолітню історію було чимало, на небесах опинилося величезне ВОЇНСТВО ЯНГОЛІВ, котрі служать небесну літургію за тих, хто зобов’язаний жити. Жити гідно та чесно. Жити сильно. З посмішкою та любов’ю.
Я підіймаю голову в небо і пошепки промовляю Молитву. Я наче бачу їхні очі. Бачу їх милосердя та любов. Я відчуваю їх сум за рідними та кровними. І ВОНИ моляться мені у відповідь. Моляться і вірують…
Інколи я не можу підняти очі до неба. Мені соромно і боляче бачити, як ми не пам’ятаємо тих, кому завдячуємо життям. Наче і знаємо про ці жахливі втрати, та у метушні сьогодення забуваємо про них. А треба пам’ятати щосекунди. І молитися за їх душі. Байдужість винищує людяність, а потім і саму душу. Це може перетворитися на катастрофу для Нації.

Олег Володарський
А інколи важко опустити очі долу. Я боюся. Боюся побачити оченята українського малюка, на очах у якого маю бути сильним. Сила – це віра. Віра щира та усвідомлена. Та, котра більша за саме життя. Віра мовчазна та тиха, проте неймовірно глибока. Щоб не страшно було посміхнутися українському малюкові, за майбутнє якого вмирають Янголи.
Моя Нація… Моя люба Україна… Розділена московитським дияволом на Янголів, щиро віруючих, бездушних та злих бісів… Моя Нація, котру розривають на шматки, аби тільки вона не згадала свою справжню генетику… Мій народ, котрий взявшись за руки і звернувшись до Бога, стане непереможним…

Я підіймаю очі до неба… Поруч стоїть отець Юрій Мануляк. Дивиться на мене і молиться. Так само як і я – янголам.
Подумки повертаюся до того зимового дня… Храмовий вівтар, ікони, ще не прикрашена ялинка. Дзвінка тиша, котра буває лише в храмі, коли звідти виходить останній прихожанин… І ми з українським священиком, котрий знає і усвідомлює Янголів набагато краще… В ньому більше України. Він від Бога – українець. Мати, батько, діди, прадіди… Я навчаюся у нього українству… переводжу погляд на ікони і відчуваю посмішку Бога…

В напівтемряві вечірнього храму в очах отця Юрія я бачив особливий відблиск віри… Він говорив, а його слова лягали життєдайним єлеєм на мою зболілу душу. І було в цьому відчуття неба… Мені не потрібно було дивитися на небо – небо було поруч. Адже душа українського священика ділилася зі мною часточкою щастя і благословення Бога…
Ми завершили «Сповідь», а розмова душ продовжувалася. Це неможливо повторити та пояснити. Це голос Бога. Об’єднуючи душі на сповіді, він навчає істиною та розумінням… Особливим розумінням, завдяки якому, вийшовши з храму, я побачив зовсім інше небо…
Де між небом та горами мерехкотіло світло. Світло, котре дарує МИР. Мир, на який ми всі так чекаємо… Котрий зробить нас переможцями на віки… І ми нарешті здобудемо ВОЛЮ…
Слово «воля» не перекладається на жодну мову. Лише істинні українці генетично усвідомлюють цей постулат. Воля – шепіт Бога, спів птаха і кочовий дух козацького степу, гіркота полину, золото дозрілої пшениці і аромат дому… Все те, без чого немає і не буде України… Янголи з нами… Вони з нами і заради нас… В ім’я ВОЛІ…
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». 

Герой програми Юрій Мануляк


Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены