#
ЗаписиСреда 13 января 2021
Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:
довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку! Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя. Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками. Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій. І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм. Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника. Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої. Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не погасне вночі. Вона руки свої простягає до прядки, а долоні її веретено тримають. Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного. Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одягнений ввесь її дім. Килими поробила собі, віссон та кармазин убрання її. Чоловік її знаний при брамах, як сидить він із старшими краю. Тонку туніку робить вона й продає, і купцеві дає пояси. Сила та пишність одежа її, і сміється вона до прийдещнього дня. Свої уста вона відкриває на мудрість, і милостива наука їй на язиці. Доглядає вона ходи дому свого, і хліба з лінивства не їсть. Устають її діти, і хвалять її, чоловік її й він похваляє її: Багато було тих чеснотних дочок, та ти їх усіх перевищила! Краса то омана, а врода марнота, жінка ж богобоязна вона буде хвалена! Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчинки її вихваляють при брамах! Кто найдет добродетельную жену? цена ее выше жемчугов; уверено в ней сердце мужа ее, и он не останется без прибытка; она воздает ему добром, а не злом, во все дни жизни своей. Добывает шерсть и лен, и с охотою работает своими руками. Она, как купеческие корабли, издалека добывает хлеб свой. Она встает еще ночью и раздает пищу в доме своем и урочное служанкам своим. Задумает она о поле, и приобретает его; от плодов рук своих насаждает виноградник. Препоясывает силою чресла свои и укрепляет мышцы свои. Она чувствует, что занятие ее хорошо, и - светильник ее не гаснет и ночью. Протягивает руки свои к прялке, и персты ее берутся за веретено. Длань свою она открывает бедному, и руку свою подает нуждающемуся. Не боится стужи для семьи своей, потому что вся семья ее одета в двойные одежды. Она делает себе ковры; виссон и пурпур - одежда ее. Муж ее известен у ворот, когда сидит со старейшинами земли. Она делает покрывала и продает, и поясы доставляет купцам Финикийским. Крепость и красота - одежда ее, и весело смотрит она на будущее. Уста свои открывает с мудростью, и кроткое наставление на языке ее. Она наблюдает за хозяйством в доме своем и не ест хлеба праздности. Встают дети и ублажают ее,- муж, и хвалит ее: "много было жен добродетельных, но ты превзошла всех их". Миловидность обманчива и красота суетна; но жена, боящаяся Господа, достойна хвалы. Дайте ей от плода рук ее, и да прославят ее у ворот дела' ее! Пятница 1 января 2021
snovazdarova |
2021-01-01 19:24:45
Минуло вже вісім років, як була надрукована ця стаття, то були інші часи, та й самі ми були зовсім іншими. Ось на що тоді звертали увагу люди, а зараз багатьом не до того. Але частина наших проблем криється в тому, що ми не чуємо і не розуміємо один одного. Ми толком і не вміли, а зараз чимало людей ще й очерствіли, озлобилися… От і виходить якесь замкнуте коло. Коли набирав, цей текст (а набирав довго), то дала про себе знати ось та емоційна стриманість. Це навіть почало виводити з рівноваги: розмови про почуття, любов, сльози... Ще минулого чи навіть позаминулого року хотів обговорити цю статтю, але чомусь не зробив цього. Були мабуть важливіші теми, як я тоді вважав. Не скарги на брак взаєморозуміння, а повне нерозуміння – ось з чим інколи доводиться стикатися. От мучаться люди й інших мучать, а чому й самі не знають. Важко було набирати цей текст, не всі зрозуміють, дехто прочитавши, можливо, навіть плюватися почне. Але сподіваюся, що хтось таки прислухається до цих порад. Я й сам далекий від ідеалу, навіть ось тут доводилося сперечатися зі “слабкою статю”. Сподіваюся, що після написаного мене вибачать. Винуватий, бо інколи ставився до цього, як до гри чи інтрижки, а в них он як все серйозно, жінки інколи готові на все, аби влаштувати своє особисте життя. Деякі не хочуть чути жодних аргументів: ти, що чиясь власність? А навіть якщо й “чиясь”, то сьогодні це не всіх зупиняє. А якщо ні то їх взагалі ніщо не зупинить, кажуть: ми, що якісь закони порушуємо? Чоловіки не розуміють жінок, а ті звикли і часто вдають, що все нормально. Але це до пори до часу, а тоді висказують все – роками не можуть зупинитися і пробачити. Саме тому я й спробував назвати речі своїми іменами. Цю тему можна довго обговорювати, але для цього потрібні відповідні умови. Потрібен час і емпатія, щоб вас правильно зрозуміли. Потрібна готовність сторін, а в нинішніх умовах цього важко досягти. Усі розгнівані, усе заполітизовано… Фактично не можливо убезпечити себе від свідків і їх втручання. Завжди знайдеться хтось третій, хто не зацікавлений у такому діалозі. Кажуть: чого хоче жінка, того хоче бог. І доля правди в цьому є, бо сперечатися з жінками – це марна справа. Ну як без них, як ти їх переможеш, потрібно вчитися мирно співіснувати. А для цього чоловікам потрібно краще їх розуміти, бо як виявляється ми вихідці “з різних планет” - настільки по-різному проявляємо себе та сприймаємо одні і ті самі емоційні явища. Шоколадні Діди Морози і Снігуроньки, мобільні телефони і мікрохвильовки, ялинку з цукерок і з лісу. Парфуми і телевізори, золото й срібло – усе це на прикінці грудня потрапляє до товариства потенційних різдвяно-новорічних дарунків. Та найдорожчі дарунки для нас у ці дні, як і завжди, - здоровя, успіх, добробут, радість, щастя, любов. І хоч їх не купиш ні за які гроші, та посприяти досягненням у відповідній сфері можна, подарувавши… книгу. Пятница 27 ноября 2020
Ибо Царство Небесное подобно хозяину дома, который вышел рано поутру нанять работников в виноградник свой и, договорившись с работниками по динарию на день, послал их в виноградник свой; выйдя около третьего часа, он увидел других, стоящих на торжище праздно, и им сказал: идите и вы в виноградник мой, и что' следовать будет, дам вам. Они пошли. Опять выйдя около шестого и девятого часа, сделал то' же. Наконец, выйдя около одиннадцатого часа, он нашел других, стоящих праздно, и говорит им: что' вы стоите здесь целый день праздно? Они говорят ему: никто нас не нанял. Он говорит им: идите и вы в виноградник мой, и что' следовать будет, полу'чите. Когда же наступил вечер, говорит господин виноградника управителю своему: позови работников и отдай им плату, начав с последних до первых. И пришедшие около одиннадцатого часа получили по динарию. Пришедшие же первыми думали, что они получат больше, но получили и они по динарию; и, получив, стали роптать на хозяина дома и говорили: эти последние работали один час, и ты сравнял их с нами, перенесшими тягость дня и зной. Он же в ответ сказал одному из них: друг! я не обижаю тебя; не за динарий ли ты договорился со мною? возьми свое и пойди; я же хочу дать этому последнему то' же, что' и тебе; разве я не властен в своем делать, что' хочу? или глаз твой завистлив оттого, что я добр? Так будут последние первыми, и первые последними, ибо много званых, а мало избранных.
Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам. Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив. А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні? Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших. І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію. Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли. А взявши, вони почали нарікати на господаря, кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту... А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною? Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі. Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий? Отак будуть останні першими, а перші останніми! Пятница 14 февраля 2020
snovazdarova |
2020-02-14 14:17:51
Пятница 17 января 2020
Цей забавний віршик був би більш доречним раніше, але й сьогодні це багатьом буде цікаво. Й взагалі ця тема, в певному сенсі, буде ще довго актуальною, бо за цей час стільки усього сталося... Погас учора день – Среда 1 января 2020
Будь який подарунок (великий чи маленький, дорогий чи дешевий) свідчить про увагу до вас. А увага – це любов і повага. Четверг 19 декабря 2019
Перші згадки про Святого в Україні з'явилися разом з християнством. Древні церковні записи підтверджують цей факт: "Напередодні Святого Миколая матері тримають напоготів подарунки і різки для своїх дітей" Четверг 7 ноября 2019
Дети, повинуйтесь своим родителям в Господе, ибо сего требует справедливость. Почитай отца твоего и мать, это первая заповедь с обетованием: да будет тебе благо, и будешь долголетен на земле. И вы, отцы, не раздражайте детей ваших, но воспитывайте их в учении и наставлении Господнем. Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній! А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому! |