задовго до відомих подій, тут на меті, всі були "на одной волнє" на перший погляд, але це тільки на перший
я неодноразово помічала як деяки, як, наприклад, головний смєшарик та вісмут, повсякчас з презирством кидали "гуцул", "галичанин" і ніби любя Крістіні - бандерштадт, і всім тааак було смішно. це я тільки двох відразу пригадала, а скільки їх було тут, по всій Україні. чому вони собі це дозволяли, чому розділяли? чому українські вишиванки це не просто смішно, це націоналізм. а кокошники в москалів це "нє забьіваєм історію", немовлята у військовомо однострої і відтворення подій війни ще з садочка - "помнім, можем повторіть" викликають захоплення у таких собі ліліт і іже. тобто, поки українській народ терпів це приниження то і було все нормально, а як тільки заявив про те, що він на своїй землі і хоче поваги, то це відразу розбрат. брехня ваше всьо. станьте на місце українця, а не зомбованого совєта