Під редакцією академіка П. П. Толочка і за його авторством передмови та першого розділу вийшов у світ навчальний посібник (тут же швиденько грифований Міносвітою) "Очерки истории Украины" (саме так, уже російською мовою). По країні спішно почали організовувати його презентації, на яких мають виступати тільки призначені для цього історики (не хочу ображати колег, називаючи їх "кишеньковими". Упевнена: вони знайдуть такі слова для своїх виступів. щоб не сказати НІЧОГО. Але й то буде добре). Тому мені, природно, виступити не судилося, хоча я й не збиралася. А якби мені все ж таки довелося виступати. я б сказала тільки одну фразу: "Вітаю тебе, український народе, але в академіка Петра Толочка потенціал ще далеко не вичерпаний. Тому чекаймо десь через рік-півтора "Историю Малороссии". І все, бо цього було б досить. 

Відгуки на цей "посібник" уже з'явилися в Інтернеті (наприклад, матеріал Кирила Галушко "Парк радянського періоду"). І це тішить, адже є ще в Україні мислячі й чесні люди. Добре, якби такі проявилися ще й серед істориків. 

Я не буду писати відгук на цей "посібник" - з тієї причини, що писати НЕМАЄ ПРО ЩО. Я поміщаю нижче матеріал, який розкриє головне: причини того, чому академік Толочко - поважна й літня людина є саме таким, яким він є. Як казав булгаковський професор Преображенський: "В голове у вас разруха". Я хочу показати, що міститься в голові академіка П. Толочка, й чому там нічого іншого і не могло бути.

Він отримав освіту в той час, коли та наруга над історичною свідомістю населення УРСР, про яку я пишу в своєму матеріалі, уже відбулася й те, що виникло після грандіозної фальсифікації української історії, проведеної чітко й планомірно в 1946-на поч. 1950-х рр., вже пішло в історичну освіту й перетворилося на стереотипи історичної свідомості (бо їх якраз і формує саме освіта, а не академічна наука). Не Толочко це робив, природно, він просто є продуктом і жертвою цієї грандіозної фальсифікації. Скажете: "Ну, ти ще візьми й пожалій його!". Не пожалію, бо в нього завжди (як, до речі, і в історії з цим "посібником") був вибір: стереотипи могли впливати на нього. доки він був в історичній науці ніким, але коли він став займатися наукою й послідовно йти до того, щоб стати в ній академіком, він не просто міг, а повинен був подолати стереотипи й творити максимально об'єктивні історичні твори. А він став служити владі, до того ж - неукраїнській. І ось в чому він є абсолютно послідовним, так саме в цьому. Тож такий він і досі. 

Тому він був і залишається продуктом і жертвою тоталітарної системи, насамперед у тому, що вона зробила з історією України і історією її культури. В той час, коли він ставав істориком, у СРСР діяла могутня система ОБОЛВАНЮВАННЯ МАС. Оскільки ж така система існувала (а вона таки існувала й величезні кошти поїдала, народні, між іншим), то, значить, існували й ПРОДУКТИ ЦІЄЇ системи. Логічні визначення й висновки, шановні читачі, робіть самі. Я чемно замовкаю...