<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в блоге Українська пісня искать в постах/комментариях пользователя
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Май 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Вторник 13 февраля 2018
Сообщение прочтено 32 раз
voliaav | 2018-02-13 22:20:12


 

Йосип Храпко та Олександр Демиденко є авторами твору «Плаче захмарене небо». Ця пісня була написана 1962 році , сьогодні можна сказати вона стала народною, музику до слів написав композитор Ярослав Вишиваний.

Народився Олександр Демиденко на Сумщині ( рік народження невідомий).

Батьки-інженери хотіли бачити сина медиком, тому після закінчення школи Олександр вступив до військового медичного училища. Та військового лікаря із Олександра не вийшло - відразу зрозумів, що це не його доля і залишив навчання. Працював на Донбасі, в шахті імені Сталіна, у Жданові, на будівництві.


Якось перед робітничою аудиторією виступали письменники Михайло Стельмах, Василь Земляк, Євген Доломан. То молодий робітник Демиденко скористався моментом і показав свої перші твори видатним корифеям.

- А чому пишеш російською? - запитав Михайло Стельмах. - Треба тобі вчитися.

І написав молодому автору рекомендацію до Київського національного університету. Та Олександр Демиденко вибрав Чернівецький університет.

Після університету кілька років Олександр Демиденко працював на Чернігівщині вчителем. А з 1971-го живе і працює в столиці.

Поет написав багато віршів, для дітей та юнацтва. Його дитячі книжки написані з добром і любов’ю, але самий відмий твір який написав Олександр разом Йосипом Храпком це пісня «Плаче захмарене небо»


Пятница 3 марта 2017
Сообщение прочтено 71 раз
voliaav | 2017-03-03 17:19:21

В нас  існує весільна  обрядова  традиція,  під час весілля палити сосну.  За традицією брали  гілку сосни  і влаштовували таким  чином:  гілки сосни втикали в хліб або весільний коровай. прикрашали квітками, колоссям, калиновими ягодами, хмільними шишками, кольоровими, золотими й срібляними нитками, стрічками й папірцями. На гілках також кріпили невеликі воскові свічки, які підпалювали і таким чином сосна палала.

Весільна традиція  про яку  співають  в пісні «Горіла сосна палала»  описується  і  в інших піснях. Наприклад,  про цю традицію  ми можемо прочитати в пісні «Їхали козаки з Дону до дому» .  Автор пісні  описує як козаки підпалили сосну  а дівчина кричить  і не хоче одружуватись,  просить когось  її врятувати  від цього  шлюбу.

Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну од гори до низу.

Горить сосна, горить і палає,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє.
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє:

Ой хто в лісі чує, нехай той рятує,
Ой хто дочок має, нехай научає!

Весільне гільце ставили  в кутку під образами ,  свічки на гільці підпалювали  з верху  до низу , тому в пісні  « Їхали козаки з Дону до дому» співають  «підпалили сосну  догори до низу»

Прочитати про пісню  Їхали козаки можна тут

Дівоча коса з давніх часів шанувалася українцями, про неї складено безліч прекрасних пісень. Про цю дівочу косу згадують і в пісні «Горіла сосна палала» У весільних обрядових піснях дівочу косу згадували часто, навіть і тепер у численних селах співають такі пісні.

У деяких селах під час весілля дівчині обрізали косу, таким чином всі мали знати, що вона заміжня. Відрослу потім косу жінка мала ховати під хустиною.

Ще донедавна дівчата в Україні волосся не обрізали.  Здається, це було всього сто років тому, та навіть в середині 20 століття стрижка коси не була популярною. Вважалося, що пострижена дівчина зіпсована і нечесна, легкої поведінки.

Сьогодні було б смішно вважати, що дівоча коса  то перша ознака цнотливості й порядності. Але попри конкурси зачісок і розмаїті види стрижок, в нашій країні існує багато дівчат які носять косу.


Воскресенье 4 декабря 2016
Сообщение прочтено 316 раз
voliaav | 2016-12-04 17:58:56

Колись задумався, чому українці в більшості  не сприймають тоталітаризм і авторитаризм.  Можливо  причиною цьому  є генетика, яка пам’ятає наше минуле  і ми  підсвідомо тягнемось до волі і свободи.  Можливо наші гени пам’ятають  Січ і  Гуляй Поле  в якому людина мала права і свободи і за цю свободу  ми готові боротися навіть сьогодні.

Наше прагнення до вільностей  живе в наших серцях і виливається з них  в наші пісні і інші твори   Навіть в словах  коротенької пісні  «Наливайте браття кришталеві чаші»  яку написав  Вадим Крищенко  ми відчуваємо цей подих свободи  і завдяки цьому подиху ця пісня стала  народною.

На мій погляд  пісня  «Наливайте браття кришталеві чаші»  є дуже вдалою піснею яка демонструє прагнення  народу  України до волі. Слухаючи цю пісню починаєш розуміти чому  російська  пропаганда весь час програє в  Україні  і чому  для українців  тоталітаризм є неприйнятним. 

Суббота 5 ноября 2016
Сообщение прочтено 70 раз
voliaav | 2016-11-05 15:00:40



Прочитав коментар який розмістив вище. Росіянка стверджує що українці не грамотні люди, вона вважає що ми вкрали пісню «Поручик Галіцин» в росіян і видаємо її за пісню «Мій Друже Ковалю»

Автором пісні «Поручик Галіцин» був українець польського погодження Григорій Гончаренко. У роки Громадянської війни генерал-майор Гончаренко служив Українській Державі і був офіцером гетьмана Скоропадського, воював проти Росії.

Росіяни чомусь стверджують що Гончаренко був російським офіцером і пісню «Поручик Галіцин» він написав для них .

Якщо послухати пісню «Поручик Галіцин» то можна уявити як генерал майор Гончаренко любив Росію і росіян


Ах, русское солнце, великое солнце!

Уж не изменить нам курс корабля...

Поручик Голицын, а может, вернемся,

Зачем нам, дружище чужая земля?

Росія для Гончаренка була чужою землею, російський народ для нього теж був чужим народом, тому стверджувати що українець Григорій Гончаренко вважав себе росіянином це дурість, Гочаренко не тільки не любив Росію він воював проти Росії.

Пісню Мій Друже Ковалю написав українець Микола Матола. Текст пісні «Мій Друже Ковалю» відрізняється від тексту пісні українського генерала Гончаренка, тому авторство пісні «Мій Друже Ковалю» не може належати Гончаренку. Музика пісні може належати Григорію Гончаренку, якщо він її написав.



Російський народ звик красти чужу культуру і чужі досягнення людей які не належать російському народу. Наприклад, всім відома американка Міла Йовович стала відомою актрисою і співачкою, росіяни чомусь стверджують що вона росіянка ))) Нонсенс, як людина яка народилась в Києві, батько якої був Сербом і все життя прожила в США може бути росіянкою і взірцем російської культури ?
Среда 7 сентября 2016
Сообщение прочтено 50 раз
voliaav | 2016-09-07 13:43:01

Ми вважаємо що пісня «При долині кущ калини» має українське походження. Якщо аналізувати цю пісню то вона дуже подібна до українських пісень. Калина це символ життя, здоров’я, благополуччя. У нас з калиною поєднують красу дівчини. Кажуть: розцвіла дівка як калина. Калина це також символ свободи, в гімні Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина» співають:

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася,
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну розвеселимо

Насправді вірш до пісні «При долині кущ калини» написала росіянка Матрона Смірнова у 1979 році.
Текст вірша можна переглянути тут https://www.stihi.ru/2014/02/15/3085

Анатолій Пащенко написав музику до вірша пані Матрони, хто перекладав  і редектував  текст вірша я точно не знаю. Завдяки пану Анатолію пісню на початку дев’яностих років вперше виконав гурт Краяни. Пісня вразила українців так як калина це наш український символ і стала популярною в народі. Пісня розповідає про дівчину яка пережила невдале кохання, не дивлячись на розлучення дівчина змогла вижити і як калина розцвісти.

Текст пісні " Кущ калини"  перегляньте тут

Четверг 25 августа 2016
Сообщение прочтено 51 раз
voliaav | 2016-08-25 16:14:19

Олександр Смик добре описав  у своїй пісні «Сніги»  радянські ГУЛАГи. Також Олександр добре описав стан душі колишніх в’язнів цих таборів смерті. Завдавання яке покладалось на керівників цих концтаборів було просте, людина повинна була  працювати і померти в тому концтаборі.  ГУЛАГ про який описує Олександр Смик мабуть знаходиться в далекому Сибірі з такого табору смерті було неможливо втекти. В’язні таких концтаборів мали поганий стан здоров’я, людина важила від 40  до 45  кілограм. Деякі люди мали вагу нижче 40 кілограм. Російські садисти казали «Возможно жить будешь, но любить женщин никогда не будешь». 

 
      Кожен ранок в’язнів чекісти водили на роботу, колона в’язні отримувала наказ «шаг влево - шаг вправо - расстрел».  Людина яка в колоні втрачала свідомість і падала була приречена на страту. Радянські садисти таку людину розстрілювали, таке вбивство навіть підтримувалось російською владою і охоронець який добив хвору людину  міг отримати за це премію чи додатковий пайок. Порядок в радянських концтаборах тримався на злочинних елементах, вони не працювали і отримували додатковий пайок,  коли в’язнів виганяли на роботу то урки теж виходили на роботу але вони сиділи біля вогнища і варили чай, спостерегли як інші політичні в’язні працюють.
      Якщо в’язень концтабору не виконував план то такого в’язня звинувачували в саботажі і він отримував покарання карцер. Якщо в’язень після карцеру і далі не міг виконувати план його могли розстріляти або відправити в інший табір більш суворого режиму,  з такого концтабору люди назад не поверталися.
      Харчування концтаборах було жахливе,  давали кусочок хліба і тарілку води в якій плавало декілька квасолин, це блюдо було приправлено травою з сопок, називали його в’язні баландою. У більш пізній час в цю баладу додавали  трохи муки, навіть були випадки що можна було отримати в тарілку маленьку картоплину.  У радянських концтаборах кожен день помирали люди, також практикувались масові розстріли. Коли 1953 році люди по амністії  вийшли на волю, вони побачили гори мертвих тіл і гори людських кісток, які валялись навколо сопок. Радянські садисти ці тіла навіть не закопували, можливо вічна мерзлота не давала можливість приховати ці страшні злочини.
      Вже писав що втекти з концтабору  було неможливо, хоча  під час роботи в’язнів погано охороняли, просто  людям тікати було нікуди,  навколо  були одні  сніги…  Деякі в’язні  пробували втекти з концтабору але будучи знесиленими вони помирали в тайзі,  або знову потрапляли в руки своїх катів, які після катувань їх розстрілювали.
      
Люди які пройшли через
Читать
Среда 24 августа 2016
Сообщение прочтено 63 раз
voliaav | 2016-08-24 18:18:06
На жаль автор колядки «Сумний святий вечір в 46 році» нам невідомий.  Відомо що ця колядка була поширена на Західній Україні. Спочатку у колядці співали  «Сумний святий вечір в 45 році» на другий рік співали «Сумний святий вечір  в 46 році»  згодом співали про «Сумний святий вечір в 47 році» і так далі.  Колядка в різних місцях виконувалась по різному, але своєї суті не змінювала.

 
Колядка нам розповідає про злочинний російський окупаційний режим який був встановлений у післявоєнній Україні. З колядки можна зрозуміти масштаби злочину цього окупаційного режиму. Окупанти нищили все на своєму шляху,  руйнували села, розстрілювали людей, відправляли їх концентраційні табори  які називалися ГУЛАГ.  Геноцид який проводив СРСР проти народу України  ще повністю недосліджений, але відомо що ці злочини перевищують злочини нацизму у тисячі разів. 
 
По неофіційним даним через концтабори СРСР з 1929  по 1953 рік пройшло очищення  від  40  до 60 мільйонів чоловік,  у цих таборах смерті більше 15  чи 30  мільйонів померло. Сотні тисяч людей були переселені з своїх  етнічних місць проживання на інші землі, які були непристосовані для життя, багато людей там померло від  різних хвороб, чи від голоду.  Тисячі, а можливо і мільйони людей  було розстріляно за вироком окупаційного суду.  
 
Російська влада вбивала людей навіть без вироку суду.  Наприклад, 1 квітня  1941 року росіяни розстріляли трьох тисячну релігійну ходу біля села Біла-криниця на Буковині , убитих закопали в заздалегідь підготовлену яму, в ту яму вони навіть закопували ще живих людей . Думаю подібні дії геноциду відбувалися і після війни і ми ще маємо подібні злочини дослідити. Від російського геноциду найбільше постраждали етнічні українці і кримські-татари, після цього терору багато  українських і татарських поселень зникло з мапи України.  
 
Автор колядки «Сумний святий вечір в 46 році» дуже добре описав ці масштаби злочинів, які робив окупант на нашій землі.  Думаю поступово історики будуть відкривати правду на сумні сторінки нашої історії і ми більше дізнаємось про те криваве жахіття яке нам на нашій землі влаштував кривавий сусід.



Перегляньте текст колядки Сумний святий вечір
Воскресенье 21 августа 2016

Вже писав про пісню «Їхали козаки із Дону до дому».  У своєму першому описі розповідав, що в нас викривлене історичне розуміння цієї пісні. Деякі  аналітики чомусь розповідають що в цій пісні співають про жидів і злих хозарів.

Як правильно співати Їхали козаки чи Їхали хозари ?

Пісня «Їхали козаки із Дону до дому» навчає нас, як нам потрібно виховувати дочок.  У Війську Запорізькому були закони які не допускали поганого ставлення до жінок , але це не означає що козаки були не людьми і не кохали дівчат. Козаки  як всі чоловіки кохали дівчат,  розповідали їм байки  про те що вони їх ніколи не залишать. Молода дівчина перед успішним воїном який побачив світ і був добре вбраний була безпорадною і готова була за ним їхати хоч на край світу.  Думаю козаки були добрими коханцями так як вміли обходитись з жінками.

Наслідки такого кохання могли бути сумними, тому пісня нам розповідає що козаки розбрелися по лісу назбирали хмизу, підпалили сосну із гори до низу.

Деякі люди ці слова сприймають буквально і думають що козаки  Галю підпалили, але вогнем  можуть бути і душевні переживання молодої Галі  яка побачила,  що  коханий її залишив одну. Зрада  коханого як вогонь могла опалювати її з середини.   Більш реально, що автор вірша описує весільний обряд в якому брали гілку сосни і прикрашали свічками, таку гілку сосни ставили в хаті в кутку і заплювали свічки з гори до низу. Швидше за все Галю з пісні хотіли видати заміж за некоханого чоловіка.


З цієї пісні  можна зробити висновок,  батькам потрібно навчати своїх дочок стосункам з чоловіками,  щоб вони не потрапляли в такі  плачевні ситуації як молода і не маюча досвіду Галя.

В даній пісні  молодій  Галі дуже повезло,  її голос почув інший козак  який цю молоду дівчину щиро кохав.  Козак прийшов і врятував розбите серце Галі,  у житті може бути не так все добре, тому нам потрібно прислухатись  до цієї поради  «А хто дочок має нехай навчає».


Суббота 20 августа 2016
Сообщение прочтено 42 раз
voliaav | 2016-08-20 15:39:34

Невідомо хто написав пісню «Ой Морозе Морозенку славний ти козаче, за тобою Морозенку вся Вкраїна плаче..... ». Ми навіть довгий час не знали про якого Морозенка співають в цій пісні.

Російська Імперія пробувала знищити пам'ять про наших національних героїв і робила все щоб ми їх забули. Тому в підручниках з історії часів СРСР про полковника Морозенка нічого не писали.

Козак Морозенко якого оспівує народна пісня відомий в Україні шляхтич Станіслав Мрозовицький. Який проживав у селі Кровинка Теребовлянського району на Тернопільщині.

Станіслав народився в багатій родині і був шляхетного роду. Навчався він у Польському Краківському університеті і Падуанському університеті в Італії. Після закінчення навчання Станіслав служив при дворі короля Речі Посполитої. У 1638 році Станіслав Мрозовицький отримав звання полковника реєстрового козацтва, брав участь в багатьох військових походах і вірно служив королю Речі Посполитої аж до часів Хмельниччини.

Батько Станіслава був одружений другий раз і коли він помер, родина Мрозовицьких не могла поділити майно, в наслідку Станіслав сам відмовся від майна батька і своєї католицької віри і навіть свого імені. Він охрестився в православну віру своїх дідів, був хрещений під новим іменем і прізвищем Нестор Морозенко. Після свого хрещення перейшов зі своїм козацьким полком на сторону Гетьманської України.

Можливо суперечки за майно вплинула на українського шляхтича і тому він зрікся католицької віри і прийняв православну віру своїх дідів, така образа могла змусити людину навіть відмовитись від свого імені.

Може на полковника Станіслава Мрозовицького вплинула визвольна війна яка почалась в Україні і тому Станіслав будучи українським шляхтичем зрікся маєтків та свого імені і перейшов зі своїм козацьким полком на бік українського війська яке очолював ясновельможний гетьман Богдан Хмельницький.

Відомо що полковника Нестора Морозенка дуже поважали козаки. Він в 1649 році очолював козацьку кінноту і брав участь в битві під Збаражем, під час перемир'я Нестор Морозенко вийшов на переговори з польським посланцем і був вбитий снайпером.

Текст пісні можна переглячнути тут

Пятница 19 августа 2016

Писав раніше що український фольклор відрізняється від російського. Персонажі українських пісень самі будують своє майбутнє, також українська пісня може навчати нас психології. Про це я писав в своїх минулих розповідях які можна переглянути тут ;

Примітивний погляд на пісню "Ой у вишневому саду"


Чому деяким людям не подобається Гімн України ?
 

...
Читать

123Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены