А потім якогось дня я поїхав із заступницею Стефана Мадьяра по фонду Оленою Ковалевською   у Київський міський притулок для неповнолітніх на Троєщині по вулиці Маяковського 28а.Я  теж почав там бувати ,відколи кілька років тому привіз туди Зайчика після Прилуцької колонії.Це діти яких підбирають на вулицях і вокзалах.,а деякі приходять і самі.Волоцюги-діти діляться на дві групи.Одні тікають від долмашньої біди і бійок,а інші кайфують га свободі,поки не доходить ,що вдома краще.Ми привезли туди шкокладки і  книжки - біблію для дітей і  переказані для дітей грецькі міфи.
 Я вже зробив з ними газетку на комютері - теж з їхніх творів - як в колонії ,тільки на компютері ,а тепер готую ще один номер..Половина  дітей вже мене знає.Вони перебувають там в основному три місяці.Потім або знаходять їхніх  родичів,або відправляють в інтернати.Але зараз відкрили там і реабілітаційний центр,то дехто лишається і на 9 місяців.

Два тижні пролетіли як один день ,хоч подій було багато. На запроощення Надії Іванівни Гриценко,вчительки української літератури з Воронькова Бориспільського району  я вже в котресь не п"ятаю навіть але  знову приїхав у Вороньків,де зібралися вчителі зі всієї Бориспільщини ,Я приїхав цього разу із Дмитром Стусом,який приїхав ,як редактор журналу "Київська Русь" і автор книги про свого батьька Василя Стуса,якого за життя і я добре знав.Зібралися окрім вчителів ще й учні,яким це було цікаво ,і один хлопчик аж світився - так усе хотів знати,І звали його Дмитро Коваленко і він прислав потім фотографії , там він сидить коло мене.Після змістовного і цікавого виступу Дмитра Стуса я коротко презентував також свою книжку поезій "Не наступайте на любов" і прочитав кілька віршів.Було дуже приємно відчувати  абсолютну  увагу присутніх,їхнє бажання всотати все ,що їм говорилося.І я  вже вкотре пересвідчився - як важливо  їздити на зустріч у далекі провінційні райони і нести щось  світле людям,які, а особливо вчителі,понесуть це далі.
   Велике  село Вороньків знамените ще й тим,що тут народився і провів свої дитячі роки видатний питсьменник Шолом-Алейхем.І  мій перший візит до Воронькова був якраз на 110 річницю з лня народження Шолом-Алейхема і згадан вище Надія Гриценко зробила з учнями театральну  виставу  за творами цього письменника.,організувала виставку книг і фото.Азараз ще й літераурний музей.І зовсім недавно їй присвоїли звання заслужеого вчителя України і я дуже цьому порадів,бо на таких вчителях і тримається справжня українська просвіта.Я був просто вражений ентузіазмом Надії Гриценко і її учнів, і цілковитою відсутністю у Воронькові (оспііваному Шолом -Алейхемом у повісті "З ярмарки") будь-якого антисемітизму чи чогось подібного.Я пізніше перечитав  твлори Шолом-Алейхема і написав статтю "Український письменник Шолом-Алейхем",бо був уражений гуманізмом,добротою автора до всіх людей і великою. кількістю українських цитат в його творах,Я взагалі вважаю,що ми повинні шанувати і приймати як частку нашої культури всіх  тих митьців ,які жили в Уукраїні ,незалежно від їхнього етнічного походження.Після того випадку  я не раз бував у Воронькові і мав зустрічі з школярами і вчи телями .Тепер приїхав зі Стусом,а навесні приезу ще когось.